Важливо розуміти, що так само, як Польща прагнула мати УНР як безпечний буфер між собою й більшовицькою Росією, і колективний Захід бачив Польщу як буфер між собою та Росією. Саме тому західні еліти намагалися зупинити совєтський наступ дипломатичним шляхом, зокрема лорд Керзон виступив з пропозицією усталити новий кордон на лінії Гродно-Перемишль (так звана «лінія Керзона»). Відчуваючи впевненість у своєму переможному прориві, більшовики цю ідею проігнорували.
Йшлося не тільки про окупацію України і помсту Польщі за взяття Києва. Плани більшовиків були значно амбітнішими й виходили далеко поза межі Польщі. Метою більшовицько-польської війни була не перемога над Польщею, а експорт комуністичної революції у західну Європу, тобто Польща в цій ситуації була не кінцевою ціллю, а зручним плацдармом.
У той час геополітична та соціоекономічна ситуація в Європі здавалася більшовикам напрочуд сприятливою. Адже західні країни були виснажені й знищені Першою світовою війною, серед населення панували чіткі антивоєнні настрої, люди були бідні й голодні, а в озорому майбутньому ніхто не бачив шансу на заможне спокійне життя. На Заході, зокрема в німецьких промислових містах, вешталися без роботи сотні тисяч звільнених і зубожілих робітників, розчарованого пролетаріату, який справді міг стати основою для комуністичної революції в Європі. Тож якби Польща не перемогла в тій війні — вся історія ХХ століття в Європі могла б виглядати інакше. Але Польща перемогла.
Битва
Напередодні вирішального наступу й битви більшовики вдалися до тактики, яку вони повторюють уже сотню років — насамперед вони створили нове польське «ДНР». Зокрема під проводом Володимира Затонського було створено Галицький Революційний Комітет, а під керівництвом етнічного поляка Фелікса Дзержинського — польське бюро ЦК РКП(б). Уже 23 липня, тобто ще до вирішальної й перемоги, росіяни створили маріонетковий польський уряд на чолі з Юліаном Мархлевським. Саме він мав узяти владу в окупованій країні, що дало б змогу тодішнім попередникам Путіна казати «нас там нет».
На початку серпня 1920 року здавалося, що більшовицьку армію зупинити не вдасться. Російська кіннота рухалася швидко і чимало учасників тих подій згадують про страшну картину куряви на горизонті — так здалеку виглядав більшовицький наступ. Польське командування зосередило основні сили на підступах до Варшави. Достоту як два місяці тому в Україні, російські війська тоді підступили до польської столиці на відстань 15 кілометрів! Але їх вдалося вибити й погнати назад.
Основні битви цієї війни тривали два тижні в середині серпня 1920 року на підступах до Варшави. Поки армія Юзефа Галлера трощила противника на півночі, Юзеф Пілсудський зібрав кілька свіжих дивізій і вдарив по більшовиках з півдня. Таким чином поляки не тільки відбили першу фазу російського наступу, а й посіяли паніку серед загарбників і розбили основні сили противника.
Та росіяни не збиралися здаватися. Вони спробували перекинути на цю ділянку фронту Першу кінну армію Будьоного, але наприкінці серпня наступ цих підрозділів було зупинено на лінії Замостя-Люблін. Розосереджена на різних ділянках фронту, російська армія зазнавала значних втрат, аж поки не була змушена взагалі відступити з території Польщі. Це була перемога, яку через кілька місяців закріпили дипломатичним шляхом. Польща продовжила своє існування як незалежна держава.
