Останнє десятиліття Польської Народної Республіки було насичене подіями, які суттєво вплинули на суспільно-політичну ситуацію в Польщі та Європі. Незважаючи на всюдисущу цензуру, робилися спроби якомога точніше зафіксувати мінливу дійсність і викрити лицемірство влади. Світлини походять із колекцій центру «Карта», представлених під час виставки «Імператив». Більшість із них створено для іноземних прес-агентств.
Хвиля страйків
31 серпня 1980, Ґданськ, закінчення страйку в Ґданській корабельні, фот. Вітольд Ґурка / Ośrodek KARTA
Серпень 1980 року є одним із переломних місяців в історії ПНР та одним із засновницьких міфів демократичної опозиції. Після протестів у Свіднику та Любліні до страйку приєднуються Вільні профспілки Прибережжя. Працівники, серед іншого, вимагають: поновлення на роботі Анни Валентинович, підвищення зарплати та встановлення пам’ятника жертвам грудня 1970 року.
17 серпня Міжпідприємницький страйковий комітет опублікував список із 21 вимоги, серед яких були такі: можливість реєстрації вільних профспілок, право на страйк і свобода слова.
Фото показує те, що відбувалося за лаштунками припинення страйку на Ґданській корабельні. Протестувальники радіють, уряд пішов на поступки, угоди підписані. Серпневі події почали період відносного послаблення режиму в Польщі, який тривав майже 15 місяців і завершився введенням воєнного стану.
.
Зменшення тиску
Осінь 1981, Kраків, вул. Піярська, фот. Пьотр Дилік / Ośrodek KARTA
Влада, яка піддалася великій суспільній пресії, показала свою слабкість. Почала лунати критика, і все більше людей, підбадьорених відсутністю реакції уряду, приєднувалося до профспілки "Солідарність". Написи на стінах були однією з форм соціального опору.
Воєнний стан
Після 13 грудня 1981, Варшава; міліціонери на перехресті вулиць Свєнтокшиська та Новий Світ, фот. Mалґожата Незабітовська і Томаш Томашевський / Ośrodek KARTA
Тимчасова відлига була перервана 13 грудня 1981 року, коли на всій території Польщі було оголошено воєнний стан.
Фотожурналіст Томаш Томашевський та його дружина Малґожата Незабітовська є авторами надзвичайної документації часів воєнного стану. Вони ходили по Варшаві у великих радянських дублянках і ховали фотоапарат у спеціально пристосованій рукавичці з вирізаним отвором для об’єктива. Фотограф згадує:
Коли дружина говорила мені: «на тебе ніхто не дивиться», тоді я фотографував.
Кожна спроба зробити фотографію супроводжувалася невизначеністю та стресом. Пара маскувала звук камери, кашляючи або вдаючи, що розмовляє. «Якби мене схопили, я отримав би мінімум 5 років», – пояснює фотограф. Світлини Томашевського разом із спеціально відредагованим конспіративним щоденником Незабітовської контрабандою вивезли на Захід, а потім опублікували в італійській та французькій пресі.
Світлини та фрагменти щоденника опубліковані в книзі «Війна в твоїй країні» (2016, вид-во. Ośrodek Karta).
Iнтернування
Травень-липень 1982, Варшава; Maцей Квятковський у центрі для інтернованих на Бялоленці, фот. Aнджей Зелінський / Ośrodek KARTA
Під час воєнного стану загалом інтернували близько 10 000 активістів, пов’язаних із «Солідарністю». Військова рада національного порятунку (орган створений комуністичною владою - ред.) вважала цих людей вкрай небезпечними.
Провідних лідерів «Солідарності», окрім Леха Валенси, якого помістили в Арламуві, відправили до Бялоленки у Варшаві. Заклад утримання інтернованих створили на території в'язниці. У 1981–1982 роках там перебувало близько 600 активістів демократичної опозиції.
Марек Новіцький, президент Гельсінської фундації з прав людини, сказав багато років потому:
Ми не боролися, щоб перемогти, ми боролися, тому що це був наш обов’язок. Період, який я провів у цій в'язниці, був для мене періодом великої особистої гідності.
У в'язницю таємно передавали дрібні предмети – одним із них був фотоапарат.
Репресії
3 травня 1982, Варшав, демонстрація на Старому Місті, фот. Mацей Чарноцький / Ośrodek KARTA
Поліцейська держава намагалася придушити вогнища повстання та ізолювати незручних політичних опонентів або застосувати проти них пряме насильство. Інструментом у руках влади були ЗОМО, тобто озброєні загони громадянської міліції.
Найсильніший опір введенню воєнного стану силовикам чинили вугільні шахти Сілезії. Особливо трагічні події відбулися 16 грудня 1981 року під час пацифікації шахти «Вуєк» у Катовіце. Спецвзвод «ЗОМО» вбив 9 шахтарів, а 23 завдав важких поранень.
Хоча влада застосувала насильство, демонстрації тривали. Одну з них увічнив Мацей Чарноцький. Фотограф не хотів наражати учасників на ризик арешту, тому, щоб запобігти їх ідентифікації, він видряпав емульсію з негативу.
За свободу!
29 липня – 2 серпня 1986 року, Яроцін, рок-фестиваль, фот. Войцех Друщ / Ośrodek KARTA
«Між людьми був зв’язок і потреба свободи», – так згадує про свій візит до Яроціна фотожурналіст Войцех Друшч. Містечко Яроцін оживало раз на рік. Фестиваль став нагодою проявити своє невдоволення. Бунтарство виражалося в одязі, зачісці та поведінці.
Існували теорії, що влада створила Яроцін як своєрідний запобіжний клапан для незадоволеної молоді, але неможливо було не помітити силу посилу нових гімнів, які згодом розповсюджувалися на касетах. Тут дебютували Siekiera, Dezerter, Dżem, TSA та Armia.
Виставка представлених у статті світлин була представлена в Центрі Карта в січні 2018 року. Більше фотографій останнього десятиліття Польської Народної Республіки можна знайти в каталозі цієї виставки.