Станція, відкрита після реконструкції в вересні 2014 року, не втратила своїх первісних функцій, однак площа вокзалу, який обслуговує переважно приміські поїзди, тепер займає всього 20 відсотків приміщення. Проект Яна Сікори (студія «Sikora Wnętrza») приваблює не тільки мешканців міста (кількість читатечів зросла на 50 відсотків): до нього тепер прикуті заздрісні погляди шанувальників архітектури з усього світу. Журі престижного американського конкурсу «Library Interior Design Awards» нагородило «Станцію Культура» премією «Найкраща бібліотека світу» в категорії «Single Space Design». Нова бібліотека стала обов'язковою зупинкою для всіх шанувальників книг і незвичного оформлення інтер'єрів.
Центр Наукової Інформації й Академічна Бібліотека
Хорхе Луїс Борхес описував Всесвіт як уявну бібліотеку, що складається з нескінченної кількості шестигранних галерей — з нескіченним числом поверхів, гвинтовими сходами, — в якій зберігаються всі книги світу. Таємничість цієї утопічної візії вдалося зберегти авторам книгосховища двох університетів міста Катовиці — Шльонського й Економічного — архітекторам з проектного бюро «HS99». Загальна довжина всіх полиць Центрі становить 60 кілометрів: не дивно, що оцінити величину книгозбірні дуже непросто.
Інтер'єри, виконані з геометричною точністю, викликають почуття гармонії і безмов'я. Особливу атмосферу створюють також вікна: в денний час сонячне світло падає і розсіюється крізь понад 4 тисячі засклених пройм, а після заходу сонця штучне світло викладає мозаїку темних і світлих полів на поверхні споруди.
Поєднання двох паралелепіпедів різної величини ідеально вписується в урбаністичний пейзаж міста. Інтенсивний колорит пісчаника (місцеві мешканці називають цей будинок «рудим») —це нахил в бік цегляної забудови сусідніх промислових об'єктів або шльонських «фамільоків» (багатоквартирних житлових будинків XIX століття, призначених для робітників важкої промисловості). Проект, відзначений багатьма нагородами, було реалізовано 2012 року.
Бібліотека Варшавського Університету
«Hinc omnia» («Все звідси» — лат.) — гласить напис на великій розкритій камінній книзі, що увінчує вхід в університетську скарбницю знань. Її охороняють статуї чотирьох мудреців: Казимира Твардовського, Яна Лукасевича, Альфреда Тарського і Станіслава Лесневського. Однак перед тим як потрапити до головного будинку, треба пройти так звану «вуличку» — перекритий скляним дахом пасаж, що сполучає дві будівлі. Фасад споруди прикрашають вісім плит з текстами різними мовами, математичними формулами і фрагментом етюда b-moll Кароля Шимановського. Ідея архітекторів Марека Будзинського і Збіґнєва Бадовського полягала в тому, щоб створити враження переходу з людної площі в святиню, вразити відвідувачів монументальністю й відкритістю простору, зіткненням традиції зі сучасністю (паперові карткові каталоги поруч з комп'ютерними столами).
На даху розташованої на набережній Вісли бібліотеки, що відкрилася 1999 року, через три роки було відкрито ботанічний сад за проектом Ірени Баєрської. Це один з найбільших і найгарніших садів на дахах в Європі. Його нижню і верхню частини поєднує джерело з каскадом водоспадів. На вищому рівні виділені зони: пурпурова, золота, срібна і зелена (названі так за барвами квітів, які там ростуть), а з містків та оглядового майданчика можна помилуватися панорамою столиці або подивитися крізь вікна всередину споруди.
З нагоди 200-ліття Варшавського Університету компанія Amazon передала бібліотеці 200 пристроїв для читання електронних книг Kindle, якими зможуть користуватися студенти. Отож Бібліотека Варшавського Університету стане найбільшою — і єдиною з університетських бібліотек — «кіндлотекою» в Старому Світі.
Яґеллонська Бібліотека
Якщо вже зайшла мова про університетські бібліотеки, то не можна не згадати і знамениту «Яґеллонку». Книгосховище найстарішого вищого навчального закладу Польщі двічі змінювало своє розташування, поки ще до Другої світової війни не знайшло собі осідку на проспекті Міцкевича. Монументальна і шляхетна споруда в формі літери «Т» постала за проектом архітектора Вацлава Кшижановського. Головний читальний зал оточена галереями, сходова клітка схожа на парадний вхід до палацу, а легкі і світлі інтер'єри поєднуються з фасадом, який нагадує ряди книг, виставлених на полицях. Після війни цю модерністську споруду двічі перебудовували. В 1962-1963 роках за проектом Єжи Вєжбіцького було розширено одну з частин бібліотеки, а в 2001 році завершилося будівництво крила з виходом на вулицю Олеандри.
Яґеллонська Бібліотека, яка має статус національної книгозбірні, громадить свою колекцію від XIV століття. Найбільшу частину збірки становлять публікації з гуманітарної сфери. Тут зберігаються різні типи польських і зарубіжних видань. Багатюща збірка «Яґеллонки» разом з факультетськими бібліотеками налічує понад 7,5 мільйонів видань, в тому числі багато рукописних книг і стародруків. Серед найцінніших пам'яток польської мови, які зберігаються в цій бібліотеці: «Богородиця», найдавніший польський гімн XV століття, рукописи «Про обертання небесних сфер» Миколая Коперника, Скерцо E-dur Фредерика Шопена і навіть «Liber viginti artium» — «Книга двадцяти мистецтв», яку легенда пов'язує з магістром Твардовським, магом і чорнокнижником (пляма на пергаменті вважається відбитком лапи сатани). Напевно, саме таке місце уявляв Умберто Еко, коли говорив про бібліотеку, котра «стає пригодою», і про «виявлення книг, про існування яких і не підозрювали».
Бібліотека Рачинських
Історія цього закладу виводиться з 1829 року, коли граф Едвард Рачинський відкрив центр польської культури на території, що опинилася у складі Прусії. Палац в стилі класицизму, прообразом якого послужив паризький Лувр, був звернений фасадом до площі Свободи в Познані. Основою книгозбірні першої на польських землях публічної бібліотеки стала приватна колекція її засновника. Сьогодні в бібліотеці зберігаються архіви Юзефа Іґнація Крашевського, Казимири Іллаковічувни і Генрика Сенкевича.