Бурштин і Польща: історія вирізьблена у смолі
Зв'язок Польщі з бурштином має давню історію – ще в епоху неоліту на польських землях люди виготовляли предмети з бурштину. Запрошуємо вас познайомитись з народними ремісничими традиціями Курпів, золотою добою бурштину в Ґданську та післявоєнним ренесансом бурштинового ремесла.
Picture display
standardowy (864px desktop)
Шматочок бурштину, принесений на берег Польщі Балтійським морем, фот. East News
Picture image
bursztyn_plaza_en.jpg
Бурштин, скам'янілу смолу дерев, часто називають «золотом півночі» або «скарбом Балтики» з огляду на його прекрасний колір. Згідно з першою польською монографією, присвяченою бурштину, «O Bursztynie» («Про бурштин») краківського лікаря Яна Фрейера 1833 року, «бурштин – це те, чим називають смолисту викопну речовину, яка при горінні виділяє характерний, ароматичний, так званий бурштиновий запах».
Сучасна наука стверджує, що бурштин складається зі смоли, якій близько 40 мільйонів років, залишеної могутнім лісом (так званим «бурштиновим лісом»), що колись ріс на території сучасної Скандинавії. Тоді, в епоху еоцену, Земля була набагато теплішою, ніж сьогодні – середня температура на її полюсах могла сягати 20°C. Саме тому в давніх скандинавських лісах росли пальми, кориця (Cinnamomum verum – прим.пер.) та інші рослини, що люблять теплий клімат. Смола цих дерев і стала дорогоцінною скам'янілістю:
Text
Сьогодні переважає думка, що бурштин походить зі смоли дерева араукарія родини Agathis, і ця думка ґрунтується як на ботанічних, так і на фізико-хімічних дослідженнях.
Author
Професор Барбара Космовська-Церанович, Бурштин у Польщі та світі, 2017
Picture display
standardowy (864px desktop)
Араукарія, фот. E. Komarzyńska/Forum
Picture image
araucarias_wlasciwe_forum.jpg
Виникає питання: як так сталося, що дерева виробили стільки смоли, що ми все ще можемо знаходити її через 40 мільйонів років? Відповідь проста: щоб захистити себе. Коли дерево зазнає ушкодження, наприклад, від свердла, птахів або шквального вітру, воно заклеює рану смолою, наче пластиром. У прадавньому лісі, ймовірно, було багато ушкоджень – отже, потрібно було виробляти багато смоли, щоб їх загоїти. Частина її краплями падала з дерев, так скам'яніла і дійшла до наших часів у вигляді бурштину.
Цей релікт скандинавського лісу потрапив на береги Балтійського моря – на пляжі, куди його викидають хвилі, і в саму берегову лінію, де він залягає під землею. Оскільки він є речовиною, що виникає як реакція на травму, бурштин іноді порівнюють з перлами, які утворюються у молюсків, коли вони обліплюють і таким чином ізолюють потенційні загрози (наприклад, паразитів), що потрапили в їхню мушлю.
Факт, який не всі можуть знати: назва бурштин по суті обмежується скам'янілою смолою балтійського походження – інші подібні смоли мають свої власні назви, наприклад, копал.
Зруйнований палац морської богині
Picture display
standardowy (864px desktop)
Неолітичний солярний амулет, знайдений у Віслі, приблизно 2500-2200 до н.е., Замковий музей у Мальборку, 1982, фот. PAP
Picture image
neolityczny_amulet_solarny_pap.jpg
Люди епохи палеоліту вважали бурштин цікавим матеріалом і виготовляли з нього амулети. Найдавніші сліди бурштинових майстерень на польській землі виникли понад 6000 років тому і знаходяться в селі Нєдзвєдзювка поблизу Ґданська. Фігурки тварин або амулети з солярними символами належать до об'єктів, створених в той період. Однак у ті давні часи походження бурштину все ще залишалося таємницею – єдиним способом поясненити його виниклення були міфічні історії.
Стара польська легенда стверджує, що шматочки бурштину – це уламки палацу морської богині Юрати. Одного дня закоханий у неї могутній бог Перкун дізнався, що у неї роман з рибалкою і розтрощив її розкішну підводну резиденцію, повністю зроблену з бурштину, на друзки. Під час шторму хвилі викидають уламки палацу на морське узбережжя.
Picture display
standardowy (864px desktop)
Змагання з пошуків бурштину, Ґданськ, фот. Dominik Sadowski/AG
Picture image
zbieracze_bursztyn_ag.jpg
Picture display
standardowy (864px desktop)
Четверта мапа Європи з «Географії» Птолемея, фот. Nicolaus Germanus/Mediatus/Wikipedia
Picture image
ptolemaeus_magna_germania_wiki.jpg
Бурштин був добре відомий ще за часів Римської імперії – тоді він перестав бути лише міфічною субстанцією. Славетний римський історик Пліній Старший писав про нього: «Він створений зі смоли соснових дерев» – це був інтуїтивний, але майже безпомилковий висновок. Римляни дуже любили бурштин й імпортували його з південних берегів Балтики в обмін на такі вироби, як срібні прикраси, зброю чи предмети зі скла. В результаті утворився торговий шлях, що з'єднав територію сучасної Польщі та Італійський півострів, а Аквілея на північному сході Італії стала центром обробки бурштину. З роками маршрут цього шляху змінювався, і в різні часи він пролягав через Балкани, сучасну Чехію та Німеччину.
У Польщі цей шлях проходив через територію, де зараз розташоване місто Каліш. Дехто вважає, що грецький астроном і географ ІІ століття Птолемей згадав це місце – ймовірно, важливу зупинку на торговому шляху – у своїй «Географії» під назвою Калісія. Якщо це дійсно так, то Каліш насправді був би, як його іноді називають, «найстарішим містом Польщі». Втім, сучасна археологія ставить під сумнів обґрунтованість цих тверджень, кажуючи, що Калісія, напевно, була іншим містом, найімовірніше, на території нинішньої Словаччини.
Персні, гральні кості та смертна кара
Picture display
standardowy (864px desktop)
Вервиця виготовлена майстром Тевтонського ордену, фот. Muzeum Zamkowe w Malborku
Picture image
bursztynowy_rozaniec.jpg
У середньовіччі бурштинові майстерні з'явилися в околицях сучасного Ґданська. Подібні заклади існували на землях нинішньої Польщі ще за часів торгівлі з Римом, але саме тут їх не було. З часом Ґданськ, заснований на початку XIII століття, став одним з найважливіших світових центрів бурштинового ремесла.
Ці перші осередки виготовляли такі речі, як персні та гральні кості, що вимагало неабиякої майстерності. У X столітті, коли Польща тільки формувалася як держава, її королі прихильно ставилися до бурштинових майстерень. Втім, розвиток місцевої бурштинової промисловості призупинився, коли Гданськ в 1308 році потрапив під владу Тевтонського ордену. Орден запровадив державну власність на весь бурштин, знайдений на землях, що перебували під владою Пруссії, а за утаєння знахідок навіть карали смертю.
Picture display
standardowy (864px desktop)
Музей бурштину в Ґданську, фот. Marek Skorupski/Forum
Picture image
muzeum-bursztynu-w-gdansku-fot-marek-skorupski-forum.jpg
Близько 1480 року в Гданську заснували гільдію бурштинових майстрів, і невдовзі місцеві ремісники почали виготовляти справді вишукані вироби. У XVI столітті Річ Посполита переживала розквіт, отже Ґданськ, як її головний порт, процвітав.
Спочатку вироби з бурштину мали переважно релігійний характер, як, наприклад, фігура Діви Марії з немовлям з XVI століття, виготовлена в селі Олива поблизу Ґданська (сьогодні скульптура належить до колекції монастиря в Ясній Ґурі). Згодом більшої популярності набувають світські вироби: медальйони, шкатулки, шафки чи шахові набори. Вони були важливими дипломатичними подарунками, прикрашали резиденції польських аристократів і монархів. Ґданськ став європейським центром обробки бурштину, а його бурштинові вироби згодом стали символом Польщі.
Picture display
standardowy (864px desktop)
Будівля Великого арсеналу в Ґданську зведена в 1602-1605, фот. Diego Delso/Wikipedia
Picture image
gran_armeria_gdansk_wiki.jpg
Вважається, що майстерність ґданських ремісників найповніше проявилася у створенні знаменитої, але втраченої Бурштинової кімнати, яку за її розкіш іноді називали «восьмим чудом світу». На початку XVIII століття король Пруссії Фрідріх I забажав, аби одна з кімнат його берлінського замку була повністю оздоблена бурштином. Для цього він звернувся до найкращого з найкращих: ґданського барокового архітектора і скульптора Андреаса Шлютера. Шлютер розробив вишуканий проєкт, який бездоганно виконали ґданські майстри Ґотфрід Турау та Ернест Шахт (і частково Ґотфрід Вольфрам, майстер бурштину короля Данії, який навчився своєму ремеслу саме в Ґданську).
Picture display
standardowy (864px desktop)
Репліка Бурштинової кімнати у музеї Другої світової війни у Мамерках, фот. Tomasz Waszczuk/PAP
Picture image
bursztynowa_komnata_pap.jpg
The Gdańsk artisans’ mastery is said to have expressed itself to the fullest through the creation of the famed albeit lost Amber Room, sometimes called ‘the Eighth Wonder of the World’ for its splendour. In the early 18th century, the king of Prussia, Frederick I, decided that one of the chambers of his Berlin castle would be decorated entirely with amber. To realise his wish, he turned to the best of the best: the Gdańsk baroque architect and sculptor Andreas Schlüter. Schlüter drafted an exquisite design, flawlessly executed by the Gdańsk craftsmen Gottfried Turau and Ernest Schacht (and partially by Gottfried Wolfram, amber artisan to the King of Denmark, who had learned his craft in the city).
Text
This famous amber palace interior exhibited all the typical traits of Gdańsk amber handicraft. Mosaic arrangements of multi-coloured amber, delicate engravings on translucent tiles, showing scenes from fishermen’s lives, deeply cut ornamental reliefs, solid figural sculptures. All of this amounted to a whole that was one-of-a-kind.
Author
Quote from Polski Bursztyn by Janina Grabowska, 1982
In 1716, the interior was presented as a gift to Tsar Peter the Great and installed first in the Winter Palace in Petersburg and later, at the Tsarskoye Selo residence. Sadly, it was lost during World War II; it's unsolved disappearance being an ever-popular topic among lovers of conspiracy theories.
A gift for the bride and the writer
Picture display
standardowy (864px desktop)
Amber beads designed and crafted by the known Kurpie creator Zdzisław Bziukiewicz, who learned how to work on amber from his father, photo: Grażyna Myślińska/Forum
Picture image
korale_bursztynowe_forum.jpg
The Amber Room was the pinnacle of the amber handicraft achievement. In the 18th century, after centuries of vibrant growth, the craft began to fade. It was the rise of amber prices as well as the mass production of such items as amber beads, for which artisans’ skills weren’t required, which brought the golden age to an end. Moreover, a change in fashion occurred, and delicate and somewhat impractical objects such as caskets and cabinets weren’t as coveted as much as they had been.
By the time Gdańsk was found itself under Prussian rule yet again due to the partitions of Poland in 1793, the golden age of amber had ended. In 1879, the invention of amberoid – a material made up of small pieces of amber combined with the use of heat and pressure – allowed for the factory production of semi-amber products. This was a long way away from the mannerist masterpieces of old… By the turn of the 20th century, most artisan amber workshops had closed their doors.
Picture display
standardowy (864px desktop)
Józef Ignacy Kraszewski’s set of amber writing accesories, part of the collection of the National Museum in Poznań, photo: NMP
Picture image
skrypt_kraszewskiego_.jpg
However, the folk traditions of amber handicraft lived on – in Masuria, Kashubia and Kurpie. The amber heritage of the latter is especially well-known thanks to research done by Adam Chętnik. One of the most important Kurpie traditions was the manufacturing of wedding necklaces given as a dowry to the bride. These would typically have smaller stones on the sides, larger ones in the middle and a big centrepiece made of the finest amber, often featuring an inclusion (something trapped in the resin, like a leaf or insect). Such necklaces would be treated with great care and handed on from generation to generation.
Among the greatest works of local artisans is a set of amber writing accessories made for the noted penman Józef Ignacy Kraszewski:
Text
The Museum of Applied Arts in Poznań possesses a product by the Bracia Bernstein company from the town of Ostrołęka, manufactured as a gift for Józef Ignacy Kraszewski on the occasion of the 50th anniversary of his literary debut, celebrated in 1879 in Kraków. It’s a writing set consisting of an octagonal inkwell, such a sand container with a disc-like cover, both adorned with floral friezes engraved in opaque, yellow amber, and of a seal with an amber handle and a silver tile with the writer’s monogram.
Author
Professor Barbara Kosmowska-Ceranowicz, Amber In Poland And The World, 2017
Picture display
standardowy (864px desktop)
Jewellery by Maria & Paweł Fietkiewicz at the Amber Museum in Gdańsk, photo: Mateusz Ochocki/KFP/Reporter
Picture image
bursztyny_fietkiewiczow_en.jpg
When you browse various publications on amber, you find that an ‘amber renaissance’ on Polish soil took place only after World War II, when much of the Baltic coastline, including Gdańsk, was returned to Poland.
Text
New workshops opened, but only toward the end of the 60s, when artists started working alongside craftsmen, a persistent growth of interest in amber and the quality of the works appeared. (…) A ‘Polish school' of amber began to emerge, juxtaposing succinate with silver. (…) Today the tradition of Gdańsk amber handicraft is echoed chiefly by monumental sculptures and decorative objects of an everyday character like caskets, lamps, candle holders, tableware, cups, tankards, vases, platters, chess sets.
Author
Quote from Bursztyn – Złoto Bałtyku (Amber – the Gold of the Baltic), a 2011 publication by the National Museum in Szczecin
Picture display
standardowy (864px desktop)
Amulet Solarny or Solar Amulet by Giedymin Jabłoński, 2002, photo: M.K.Szczerek
Picture image
giedymin_jablonski_amulet_solarny.jpg
Among those that helped start the trend were Maria and Paweł Fietkiewicz, a couple who were both graduates of the Gdańsk Academy of Fine Arts. Their highly valued works include pieces of amber jewellery tastefully focussing on the fossil’s origin with their silver twig-like settings. In recognition of the pair’s importance, the Amber Museum in Gdańsk devoted a special exhibition to them in 2009.
In 2002, the noted amber artisan and art theorist Giedymin Jabłoński created a circular solar amulet, inspired by the earliest Neolithic Polish archaeological finds of amber handicraft. Thus the story of amber artisanship on Polish soil came full circle. Today, amber remains Poland’s not-so-hidden gem.
Author: Marek Kępa, May 2018