З.Л-С: Чи програми, пов’язані зі співпрацею з Україною — «Gaude Polonia» та Польсько-Український Молодіжний Обмін, організовані Національним Центром Культури, були зупинені через ситуацію?
Б.Б. Нічого не зупинено, але ми намагаємося відповідати на виклики часу, відмовляємося від жорстких термінів, вводимо індивідуальні терміни стипендій, іноді прискорюємо стипендії для людей, які мали лише згодом прибути до Польщі і т.п.
З.Л-С: Як ви сприймаєте всі заходи, спрямовані на допомогу Україні та реакцію польського суспільства?
Б.Б. Треба сказати, що робиться саме те, що потрібно. Мене дуже вражають масштаби допомоги, прихильність польського суспільства, те, що, наприклад, варшав’яни їдуть на кордон, щоб когось забрати і чекають, бо так багато людей вже простягли руку допомоги. Ми все ще маємо ситуацію, в якій більше людей, які хочуть допомогти, ніж тих, хто потребує допомоги (принаймні, поки що), хоча стільки біженців уже перетнуло і перетинає польський кордон. Я думаю, що українські мігранти, які приїжджали до нас, починаючи з 2014 року, беруть теж свою участь в цій діяльності.
Кожен із нас, у тому числі й кожен читач Culture.pl, зустрічається з українцями в щоденному житті – під час вакцинації, на роботі, в навчальних закладах. Дослідження Колегіуму Східної Європи, проведені кілька місяців тому, показують, що прямий контакт спричинив величезне зростання симпатій польського суспільства до наших східних сусідів.
З.Л-С: З'являються критичні голоси, що реакція кардинально інша, ніж у випадку гуманітарної кризи на кордоні з Білоруссю...
Б.Б. Мобілізація суспільства, надзвичайно високий рівень його самоорганізації відбулися в ситуації прямої загрози. Коли ракети падають на українські міста, люди розуміють і погоджуються, що це стан підвищеної готовності, ні в кого не виникає сумнівів як поводитись, і це захоплює.
З.Л-С: Дякую за розмову.
28.02.2022, Варшава