Поняття не маю, як саме, бо такі речі неможливо передбачити, але те, що воно склалося б інакше, для мене не підлягає сумніву. Нам просто пощастило, що Сталін помер у 1953 році, і що війна закінчилася в 1945-му. Звичайно, нам пощастило б ще більше, якби вона взагалі не почалася, але це вже інша справа.
Тож я вважаю, що роль і значення таких випадків у формуванні будь-якої біографії, в даному випадку моєї, величезна. І коли починаєш про це замислюватися, то приходиш до висновку, що насправді не дуже зрозуміло, які заслуги можна було б приписати самому собі або чи є підстави згоджуватися з тим, що інші тобі ці заслуги приписують.
І ще один момент, який я хотів би тут згадати, і це те, що для мене справді важливо. Отже, в певному сенсі, попри дещо бурхливу біографію, можна сказати, що це було щасливе життя просто тому, що мені пощастило зустріти дивовижних людей. Починаючи зі студентських років і навіть, можливо, раніше, і згодом, протягом тривалого періоду моєї викладацької праці в університеті, і так далі. Мені просто пощастило зустріти цих неймовірних людей. Список був би дуже довгим, але від Б - Бейлін, або А - Амстердамський, через Б - Бачко і К - Колаковський і так далі; і М - Мазовецький і так далі. І це може когось здивувати, але я назву його, бо в моїй пам'яті він на це заслужив – до літери Ж -Жулкєвський Стефан (Ż jak Żółkiewski – літера Ż остання у польській абетці, прим.ред.).
Це була галерея особистостей, щодо яких, власне кажучи, можна позаздрити. І можна сказати, що ми й досі, певно, недооцінюємо того, як у дуже складних обставинах, у темні часи, як написала Бася Шацька у назві своїх спогадів*, було дуже багато людей, які врятували – не лише врятували, бо це передбачає, що щось зберіглося, але й незмірно збагатили і надихнули на майбутнє польську культуру. Мені, власне, пощастило потрапити в це товариство ще молодою людиною. Це в жодному випадку не моя заслуга, і я хотів би тут про це нагадати.
Українською перекладені такі книжки Кшиштофа Помяна, як «Європа та її нації» (Львів, 2003) та «Порядок часу» (Київ, 2008).