Є.К.: У фіналі «Процесу» ви змінили хронологію подій?
А.К.: Так, судові процеси зазвичай завершуються останнім словом обвинуваченого, після якого звучить вирок судді.
Є.К.: У вашому фільмі все навпаки: спочатку оголошують вирок, а потім звучить останнє слово.
А.К.: Цікаво, що навіть адвокати і юристи під час перегляду «Процесу», як правило, не звертають на це уваги. Я свідомо замінив місцями ці частини судового Процесу. В цій справі останнє слово за Сенцовим. Насправді він оголошує вирок тим, хто його судить і тим, хто за цим мовчазно спостерігає. Сенцов виносить вирок всім нам. Він говорить: «Навчіться не боятися». Думаю, нам ще належить це зробити.
Є.К.: Я читав, що у вашого фільму є друга версія.
А.К.: Є різні робочі, монтажні версії, та фільм — один. Робота над стрічкою тривала дуже довго, змінювалися режисери монтажу. На щастя, завдяки нашим польським ко-продюсерам, керівнику Польської Кіноакадемії Даріушу Яблонському, нам вдалося попрацювати з видатним монтажером Міхалом Лєщиловським. Цей талановитий польський режисер монтажу живе у Швеції. Він починав працювати ще з Андрєєм Тарковським, монтував його останній фільм «Жертвоприношення», який здобув нагороди на багатьох кінофестивалях. Для мене робота з цією людиною — неймовірний, унікальний досвід.
Є.К.: Тепер ви виклали «Процес» у відкритий доступ?
А.К.: В інтернеті його можна зараз подивитися в Росії, Україні і країнах Балтії. Фільм ще показують на різних міжнародних фестивалях, у нас є зобов'язання перед дистрибуторами, тому ми не можемо викласти його у відкритий доступ для всього світу. «Процес» уже показали по чеському телебаченню. В Україні фільм можна було не раз побачити на різних фестивалях. В Росії, на жаль, тільки на одному — «АртДокФесті». У нас там були аншлаги, охочих подивитися «Процес» було так багато, що зал тріщав по швах. Було видно, що людям небайдужа доля Олега. Після цього «АртДокФест» в Росії закрили. Тепер він відбуватиметься в Ризі. Це був єдиний в Росії сміливий, незалежний фестиваль, на якому можна було показувати такі фільми як наш. Ми виклали «Процес» в інтернет саме для того, щоб люди змогли довідатися більше про Олега Сенцова, про суд над ним.
Є.К.: Ваш фільм не розповідає про Сенцова у звичайному житті. Герої не говорять про те, який він друг, брат, батько.
А.К.: Я не хотів робити фільм із серії «Знаєте, яким він хлопцем був», героїзувати Сенцова і витискати сльозу. Признаюся, в робочих матеріалах, інтерв'ю з близькими є пронизливі висловлювання, які ми свідомо не включили в картину. У нас був один важливий критерій — ми хотіли зробити фільм, який не соромно буде потім показати самому Олегові. Сенцов не з тих, хто б'є на жалість, тому і фільм позбавлений сентиментальних висловлювань про нього. Мені дуже хочеться, щоб Олег якнайшвидше вийшов на свободу, повернувся до дітей. Я читав усі сценарії, які він написав до арешту, і можу стверджувати, що Сенцов — один із найцікавіших і найперспективніших українських режисерів. Самобутня, дуже обдарована людина, котра не закінчувала ніяких кіношкіл, всього вчилася сама. Сподіваюся, він повернеться додому, зможе займатися улюбленою справою, а ми побачимо його нові фільми.