Чи варто залишити місця по таборах природі, чи все ж втручатися, аби сліди пам’яті не стерлися?
В одному з музеїв я бачила відремонтований крематорій. Він мав новенький вигляд. Дахау у певних місцях нагадує гарний сад. Важливо зберегти пам’ять про ці місця, але, можливо, хай природа фіксує їхні сліди. Яцек Мальчинський у своєму тексті писав, що музеї поділяють зелень на вищу, бажану, тобто дерева, і нижчу – бур’яни. Він пов’язував це з концепцією садівничої культури Зиґмунта Баумана. Як на мене, це жахливо.
Чи задумуєшся над тим, як твій проєкт буде сприйнятий у Белфасті? Alternaria alternata показують у Ботанічному саду – місці, що радше асоціюється з відпочинком.
У Белфасті я розповідатиму про свою роботу, і подумала, що добрим контекстом до самих фотографій буде мікробіологічна перспектива, яка розкриває куліси їхнього створення. Коли я порушую складнішу тему, намагаюся, щоб вона була естетично привабливою. Щоб людина, яка дивиться на знімки, захотіла дізнатися більше. Це може бути цікавим.
Анна Заґродзька — випускниця факультету операторського мистецтва Лодзької кіношколи, а також харчових технологій Лодзької політехніки (Факультет біотехнології та наук про харчування людини). У своїй мистецько-дослідницькій практиці зосереджується на взаємозв’язках між наукою та мистецтвом. Кожному проєкту передує ретельний теоретичний аналіз. Поєднує фотографію з відео- та звуковими інсталяціями. Працювала фотографинею в архітектурно-мистецькій команді проєкту «Ампліфікація природи» в Польському павільйоні на Міжнародному бієнале архітектури у Венеції. Її роботи демонструвались на виставках у Польщі та за кордоном. Лауреатка секції SHOW OFF (Місяць фотографії у Кракові). Реалізує також кураторські проєкти, зокрема виставку «Суб’єктивна фотографія в польському мистецтві 1956–1969 років». Співпрацює з митцями, дослідниками та інституціями в межах міждисциплінарних художніх ініціатив. Її роботи зберігаються в колекціях Музею Варшавського ґетто та Музею мистецтва в Лодзі..
«Метаморфоза» — це серія виставок, подій і показів, що відбуваються в межах Фестивалю фотографії в Белфасті й зосереджуються на змінюваному ландшафті надвіслянської екології та суспільства. Завдяки підтримці Інституту Адама Міцкевича інсталяції, створені у співпраці з польськими митцями – Діаною Лелонек, Анною Заґродзькою, Каролем Шимков’яком, Дибою та Адамом Лахами — а також Фотофестивалем у Лодзі, можна побачити у ключових локаціях центру Белфаста з 5 по 30 червня 2025 року. Події є частиною культурного сезону UK/Polska 2025, організованого Інститутом Адама Міцкевича, Польським інститутом культури та British Council.