Чи відомо, коли на цих теренах з’явилися поляки?
Відповідаючи на це запитання, мушу сказати, що через ковідні обмеження 2020 року мої розкопки в Ольвії були перервані. У той час я заглибився в історію досліджень цього місця. Мені хотілося ретельно вивчити польські джерела, в яких є згадки про Ольвію. Я був неабияк здивований, коли з’ясував, що найстаріші письмові згадки про ті місця є в документах канцелярії короля Сигізмунда ІІ Августа, останнього з Ягеллонів. Тут треба згадати про те, що в кінці XIV століття великий князь литовський Вітовт приєднав до своєї держави землі між Дністром та Дніпром, аж до Криму. Відтоді ці терени належали Великому князівству литовському. Натомість землі від Дністра до Дунаю протягом півтора сторіччя контролювала польська королівська династія Ягеллонів.
В одному з дипломатичних документів, датованому 1542 роком, який є інструкцією для королівської канцелярії (він зберігається в Головному архіві давних актів у Варшаві), я побачив пропозицію визначення кордону між державою Ягеллонів та турками і татарами. Цей дугоподібний кордон мав іти від місця, де тепер знаходиться Білгород-Дністровський, аж до Ольвії. Тобто Очаків, який раніше був у межах Великого князівства Литовського, мав залишатися під турецьким пануванням. До речі, перше поселення на місці майбутнього Очакова було засноване родиною Язловецьких. Пізніше татари його розбудували і назвали Кара-Кермен (Чорна фортеця), натомість Очаків – це більш пізня назва міста. Королівство Ягеллонів, а згодом і перша Річ Посполита, аж до короля Владислава IV Вази, тобто до середини XVII сторіччя прагнули володіти територією, на якій розташований Очаків. Кілька разів полякам вдавалося відбити Очаків у турків. Востаннє в тих околицях військо Речі Посполитої з’явилося за наказом короля Владислава IV у 1647 році. Командував армією князь Ярема Вишневецький. Військо під його командуванням з’явилося біля Очакова і нагнало багато страху на турків і татарів. Через внутрішні політичні проблеми король хотів спровокувати війну з Туреччиною. В принципі, він хотів не тільки відвоювати Очаків, але й захопити Крим. Ці події дуже налякали кримських татарів, вони боялися, що їхню країну завоюють. Тож коли наступного 1648 року розпочалося повстання під проводом Богдана Хмельницького, татари не вагаючись його підтримали, і це вплинуло на його успіх. Тому можна сказати, що Очаків, або Ольвія, відіграли у цих історичних процесах важливу роль. Річ у тім, що до кінця XVIII століття Очаків вважали Ольвією.
У тодішній Польщі пам’ятали про античну Ольвію?
У старопольській літературі, як польськомовній, так і латиномовній, Ольвія з’являється неодноразово. Так само як стародавня назва Дніпра – Бористен. Мешканців тих теренів старопольська література називала бористенітами. Саме так мешканців Ольвії та навколишніх територій називав Геродот. Це частина тодішньої моди – називати різні народи старовинними назвами. Бористенітами або скитами (скіфами) називали татарів, але бористенітами у той час називали також московитів. У поезії, що оспівувала війни Стефана Баторія з Московією, є згадки про те, що він воював з бористенітами. У той час такі назви звучали, так би мовити, науково. Прикметно, що у 1592 році старовинну Ольвію своїм пером оживив Ульрик Шобер, філолог з Торуня, який видав збірку поезій «Ольвіополіс, тобто місто щасливе». Варто згадати й перший у Польщі опис Криму «Tartariae descriptio» (Опис Татарії), створений в 1579 році польським послом Марціном Бронєвським, якого король Стефан Баторій відправив до кримського хана. Коли Бронєвський подорожував Північним Причорномор’ям, то відвідав й Ольвію, яку також описав. Щоправда, він вважав Ольвією Очаків. В кінці XVIII століття Адам Нарушевич, монах-єзуїт і поет, у творі «Таврика, тобто старовинні та пізніші відомості про стан і мешканців Криму до наших часів» теж згадує про Очаків, який ототожнює з Ольвією. Треба сказати, що місцезнаходження античної Ольвії, в місці, де Південний Буг впадає у Дніпро, було встановлене лише наприкінці XVIII століття.
Та повернімося до дипломатичного документу 1542 року. Хоча в ньому й нема безпосередньої згадки про Ольвію, та зроблено наголос на тому, що кордон між державою Ягеллонів та турками і татарами повинен пролягати там, де Буг впадає у Дніпро і де є місце, яке називають «руським перевозом», тобто переправою. Інакше кажучи, в околицях тієї археологічної пам’ятки була якась переправа, а можливо міст чи брід. Це важлива інформація, таке історіографічне відкриття, яке спонукає до переосмислення історії виникнення Ольвії. Можливо, колись у цьому місці, біля броду, існувало якесь скіфське поселення, яке згодом стало грецьким. Раніше така гіпотеза розглядалася, та мабуть тепер, з огляду на документ, який мені вдалося знайти, варто до неї повернутися.