На згаданій зустрічі з-поміж інших були люди з Польської гуманітарної акції, які згодом запропонували зробити більший проєкт про осіб із досвідом біженців. Тоді ж виникла ідея подати заявку на отримання ґранту в Google. Від нас її написала кураторка Єва Мільчарек, яка пізніше консультувалася щодо змісту із Польською гуманітарною акцією (PAH). З самого початку також було відомо, що за всі графічні рішення відповідатиме неоціненний Міхал Домбровський. Перед тим, як виграти ґрант, ми їздили в пробну подорож до Іраку, до таборів для біженців. І все ж це була не та робота, яка приносила б мені найбільше задоволення.
У чому полягала твоя участь у цьому проєкті?
Це були три важкі роки. Пандемія, активізація військових дій в Україні та кадрові зміни, які спричинилися до того, що я завершила проєкт самостійно.
Співпраця з Польською гуманітарною акцією була незвичайною, унікальною насамперед тому, що координаторка проєкту від Польської гуманітарної акції Аліція Рись мусила повністю мені довіритися, а також переконати інших людей, що, працюючи самостійно і частково незалежно, я привезу відповідний матеріал. Під час поїздки до Лівану мене ніхто не контролював, тому я могла працювати на власний розсуд. Під час таких поїздок переходжу в режим підвищеної концентрації, намагаюся не розпорошуватися. Зазвичай робота закінчується, коли йду спати. У Лівані я провела багато часу в таборах, познайомилася з багатьма людьми, їла та спілкувалася з біженцями. Мені ніхто не казав, що я маю піти, тому що потрібно повертатися. Найголовніше те, що я мала змогу неодноразово відвідувати героїв та героїнь, і це дозволило мені пізнати та вислухати їх, і, що вважаю надзвичайно важливим у своїй роботі, вони могли зі мною познайомитися та вирішити, чи заслуговую я на довіру.