Від кінця XVIII століття в Польщі почастішали випадки масових еміграцій і депортацій (передовсім до Сибіру). Це відбувалося після національних повстань, а також після епохи поділів, у роки Другої світової війни і комунізму.
У XIX столітті багато поляків, серед яких видатні діячі творчої інтелігенції, наприклад, Адам Міцкевич і Фридерик Шопен, були змушені провести більшу частину свого життя за межами Польщі. Через це образ втраченої батьківщини втрачав зв'язок з реальністю і набував ідеалізованих рис. У ті роки, коли Польщі не було на мапі, багато важливих творів польської культури творили поляки-емігранти.
Національний поет Адам Міцкевич ніколи не був ні у Варшаві, ні у Кракові, і взагалі лише кілька місяців свого життя провів на території тієї Польщі, яку ми сьогодні бачимо на мапі. Він покинув Польщу у віці понад двадцяти літ, жив у Росії, Франції й Італії, а помер від холери у Стамбулі, столиці Османської імперії. Ще один видатний поет епохи романтизму, Ципріян Каміль Норвід, провів за кордоном понад сорок років, по суті більшу частину свого життя.
Щоб зрозуміти, чим була би польська культура без внеску емігрантів, спробуйте уявити її без «Пана Тадеуша» і «Дзядів» Міцкевича, мазурок і сонат Шопена, майже всього Словацького, майже всього Норвіда, а ХХ століття без «Квітів Польщі» Тувіма, «Космосу» й «Оперетки» Ґомбровича.
11. Країна у центрі Кривавих земель
