На півдні Польщі подають коропа по-єврейськи. Ця страва виводиться з кухні ашкеназійських євреїв.
Шматки риби готують у рибному виварі, а потім заливають натуральним желе вивару з рибних голів, із цибулею, мигдалем та родзинками. Ця делікатна страва найліпше смакує з халкою.
Нині поляки мають на вибір «коропові мерседеси», наприклад, коропа заторського (тобто з околиць містечка Затор Освенцімського повіту в Малопольському воєводстві) — з винятковим смаком, який здобув захищене позначення походження ЄС. Панірування можна замінити на давнішу класику, скажімо, сягнути до меню кулінарних авторів позаминулого століття і приготувати короп у старопольській сірій мачанці (готується із засмажки масла та муки, вивару з овочів, риби чи м'яса, приправлена вином чи цитриновим соком, з додаванням кармелю, родзинок, мигдалю, часом тертої цибулі, медівника або сметани), чи по-краківськи — у мачанці з темного пива, житнього хліба та меду.
Колись на віґілійному столі не могло забракнути щупака у старопольській шафрановій мачанці (зрештою, цей перепис був відомий і поза межами Польщі) чи в желе, смажених линів, судаків з яйцями чи карасів у сметані. Завдяки цифризації бібліотечних фондів ті старі переписи легко знайти в Інтернеті. А завдяки більшій доступності прісноводних риб, приправ і додатків забуті рецептури легко освіжити і повернути на святковий стіл.
Святковий оселедець