Міжвоєнний Білосток сприяв романсам театру з літературою. Ідеальним сценарієм, звісно ж, був «Палас». Станіслав Пшибишевський, який у 1922 році святкував 30-ліття творчої праці, заглянув до міста над річкою Білою двічі. Січнева лекція «Про оголену душу» зібрала численне товариство інтелігенції, яка з величезним зацікавленням слухала Маестро». У червні лекція про мистецтво також мала б відбутися на сцені театру, однак в останній момент вирішили змінити місце зустрічі. На жаль, набагато менший зал для нарад у білостоцькому магістраті теж не вдалося заповнити, на лекції нарахували 54 особи.
В Білостоці також виголосив свою лекцію Тадеуш Бой-Желенський, якого вочевидь не знеохотила поразка його суперника (Бой був закоханий у дружину Прибишевського). Натовпи білосточан, які були в театрі «Палас», з подивом слухали розповідь гостя про те, як він став літератором, а під час «Словечок» заходилися сміхом.
Натомість Юліяна Тувіма спіткала невдача. На зустрічі зі скамандритом сподівалися великого грона слухачів, отож підняли ціни квитків — найдешевший коштував 70 ґрошів, тоді як за інші імпрези в театрі «Палас» треба було заплатити лише 20-25 ґрошів. За найкращі місця «на Тувіма» треба було заплатити аж 4 злотих. Організатори ще за день до виступу поета були переконані в успіху свого задуму. Проте назбиралося ледве 30 слухачів. Білосточани воліли послухати артистів варшавської оперетки, які в той самий час виступали в кіно «Аполло». Через сім років, у 1935, це вже Тувім збирав повні зали глядачів.
Театр дуже любила Рена Рущевська — поетка, бунтарка, білосточанка. Її навчав дикції Юліуш Остерва, вона грала в Дедерка, в театрі «Палас» дебютувала як авторка вистави «Широкі дороги», де виступила в головній ролі. Разом з матір’ю належала до кола польок, які опікувалися воїнами. Сьогодні майже забута, а в той час її цінували і критики, і читачі.
Леховський згадує про дві білостоцькі бібліотеки, які могли похвалитися великою, як на той час, книгозбірнею. Міська Публічна Бібліотека, що діяла з 1920 року, наприкінці 1936 мала вже три філії і 20 бібліотечних пунктів, які відвідувала зазвичай шкільна молодь. З бібліотеки, яка носила ім’я відомого єврейського письменника Шолом Алейхема (на основі його повісті «Тев’є Молочник» виник мюзикл «Скрипаль на даху») можна було позичити книжки не лише івритом, їдиш чи польською, а й німецькою, французькою, англійською, російською чи есперанто. В 1934 році перша книгозбірня налічувала 1,6 тисяч постійних читачів, натомість єврейська бібліотека — 1,8 тисяч осіб, які позичали вдвічі більше книжок, аніж конкуренти.
Погруддя маршала