Хронологія життя і творчості Станіслава Виспянського
15 січня 1869 року в Кракові народився Станіслав Матеуш Іґнацій Виспянський, син Марії, уродженої Роговської, та Францішека Виспянського.
Сім’я Виспянських жила поблизу Вавеля, на вул. Канонічій 25, у будинку Длуґоша, де Францішек мав свою скульптурну майстерню.
Станіслав Виспянський розпочав навчання у загальноосвітній школі, яка розміщувалася в палаці Ларіша за адресою вул. Францисканська.
18 серпня 1876 року померла Марія Виспянська, мати Станіслава.
Станіслав продовжив навчання в гімназії святої Анни, так званому Колегіумі Новодворського, першою ознакою зацікавлення живописом є його перший альбом для малювання.
Його тітка, сестра матері художника, Йоанна Станкевич, та її чоловік взяли під свою опіку осиротілого гімназиста, який переїхав до них на вул. Коперника (пізніше на вул. Заціше). Ян Матейко, який був приятелем його дядька, дав йому перші мистецькі поради.
Завдяки талантам його прийняли на відділення рисунку в Школі образотворчих мистецтв у Кракові як надзвичайного слухача.
Після успішно складеної матури його першими самостійно здобутим мистецькими досвідом та захопленням стала екскурсія по Східній Галичині. Відвідуючи пам’ятки Львова, Дрогобича, Рогатина, Станіслава, Богородчан, Галича, робив замальовки та занотовував свої враження.
У жовтні розпочав регулярне навчання у Краківській школі образотворчих мистецтв на відділенні рисунку та одночасно на філософському факультеті Яґеллонського університету, вивчаючи історію мистецтв і класичну історію. У той час він активно брав участь у науковому житті університету.
Отримав стипендію від президента міста Кракова та Крайового виділу (виконавчий і керівний орган Галицького крайового сейму) для навчання за кордоном.
Під керівництвом проф. Владислава Лущкевича здійснив мистецьку подорож на Підкарпаття, звідки, окрім малюнків відвіданих пам’яток, привіз з Кружлової фігуру пізньоготичної Мадонни та передав її до Національного музею. На прохання Яна Матейка почав працювати в Маріацькій базиліці як технічний помічник і виконавець проєктів майстра щодо настінних поліхромій.
З березня по вересень подорожував Європою, йдучи слідами пам’яток середньовічного мистецтва, які документував у альбомах та описував у листах до приятелів.
У травні розпочав навчання в Парижі в Академії Колароссі. Підготував проєкт оздоблення празького Рудольфінуму, цікавився театром, написав драму «Даніель».
Все ще в Парижі (до вересня). Разом із Юзефом Мегоффером розробив проєкт маріацького вікна для костелу Пресвятої Діви Марії у Кракові. Як і Мегоффер, Виспянський підготував конкурсний проєкт завіси для Краківського міського театру. Написав драму «Ванда» та почав писати «Легенду I».
Його перебування у Львові у жовтні було пов’язане з підготовкою до конкурсу на створення вітражу для катедри. Продовжував малювати олійними фарбами й інтенсивно листуватися.
З лютого по жовтень вдруге перебував у Парижі. Намалював олійними фарбами конкурсний проєкт вітража «Обітниці Яна Казимира» та «Полонія». Цікавився оперним театром. Саме тоді були створені драматичний твір «Королева Польської корони» та першу версію «Варшав’янки».
З вересня втретє працював у Парижі. Малював міські пейзажі олією, але все частіше надавав перевагу пастелі, використовуючи її для створення портретів та інтер’єрних етюдів. Розпочав роботу над драмою «Мелеагр».
У вересні повернувся до Кракова. З технікою олійного живопису попрощався трьома пейзажами осіннього Кракова, створив картини «Із Заціша на Міський театр та Барбакан» і «Планти з видом на Вавель».
Отримав своє перше велике замовлення на поліхромії для пресвітерія костелу францисканського монастиря у Кракові.
Займався проєктом реставрації середньовічних вітражів, що вціліли під час пожежі в костелі домініканського монастиря в Кракові.
Разом зі своєю овдовілою тіткою Станкевич поселився у кам’яниці Грабовських на вул. Посельській, у квартирі з видом на купол церкви Святих Петра і Павла.
У художника народилася первістка, донька Гелена - Геленка (померла 1971 року).
Спроєктував та створив настінні поліхромії в церкві отців Францисканців.
Розпочав документаційну роботу над поліхромією інтер’єру церкви Святого Хреста в Кракові.
Виконав ілюстрації до першої пісні «Іліади» Гомера.
Документував інтер’єри Вавеля.
Продовжував роботу в церкві Святого Хреста, зробивши копії старої поліхромії костелу в масштабі 1:1.
Отримав ще одне замовлення, цього разу на вітражі для восьми вікон францисканського костелу. Спроєктував: «Отче – Прийди» (пол. «Bóg Ojciec - Stań się»), «Чотири стихії», «Блаженна Саломея» та «Стигматизація святого Франциска», за які отримав нагороду на виставці релігійного мистецтва у Кракові.
Став співзасновником Товариства польських художників «Sztuka», з яким виставляв свої роботи.
Почав писати драму «Протесілай і Лаодамія», закінчив «Мелеагра» та «Легенду I».
Почав співпрацювати з двотижневиком «Życie».
У лютому брав участь у конкурсній виставці Варшавського товариства заохочення образотворчих мистецтв. Це було його єдине перебування у Варшаві.
У співпраці зі Станіславом Пшибишевським став художнім керівником двотижневика «Życie».
Опублікував драми: «Мелеагр», «Лелевель», «Протесілай і Лаодамія», «Прокляття».
У Міському театрі поставив «Апофеоз на честь Адама Міцкевича».
Брав участь у житті мистецької богеми Кракова, малюючи пастельні портрети людей із цього середовища.
Директор Тадеуш Павліковський поставив у Міському театрі «Варшав’янку» (реж. Людвік Сольський).
Дизайн плакату до поеми М. Метерлінка «Інтер’єр».
Винаймав майстерню біля Маріацького костелу. Малював міські краєвиди.
Народилася друга дитина художника, Мєчислав-Мєтек (помер 1921 року).
Розпочав роботу над ескізами вавельських вітражів.
Опублікував рапсодії «Казимир Великий» та «Болеслав Хоробрий».
18 вересня 1900 року одружився з матір’ю своїх дітей, Теодорою Теофілою Питко.
Проживав зі своєю сім’єю за адресою вул. Кроводерська, 157, де облаштував свою «сапфірову майстерню».
Написав драму «Весілля» (прем’єра у Кракові 16 березня), «Листопадову ніч», «Легенду II».
Завершив постановку «Дзядів» Адама Міцкевича (прем’єра у Кракові 31 жовтня).
Народилася остання дитина художника, Станіслав-Стась (помер 1967 року).
Робота над драмами: «Визволення», «Болеслав Хоробрий».
Розпочав працю у краківській Академії образотворчих мистецтв на посаді доцента факультету декоративного та релігійного мистецтва.
У серпні вперше вирушив у подорож Татрами.
Разом із групою «Sztuka» брав участь у XV виставці віденської «Сецесії».
Було створено перший «Вид на Копець» – флуорофорта.
Прем’єра «Визволення» відбулася 28 лютого 1903 року.
Участь (разом із групою «Sztuka») у проєктуванні вавельських вітражів, представлених на IV виставці у варшавській галереї «Zachęta», згодом у Вільнюсі (у квітні).
Робота над драмами «Ахілл» та «Акрополь».
У квітні в Кракові відбулася передпрем’єра драми «Протесілай і Лаодамія» з Геленою Моджеєвською в головній ролі.
У травні – прем’єра драми «Болеслав Хоробрий» та її перше і єдине видання.
У червні-липні поїздка до курортного села Риманув-Здруй для оздоровлення.
У Риманові написав вірші: «Коли мені доведеться покинути цей світ» («Gdy przyjdzie mi ten świat porzucić») та «Хай ніхто не плаче над моєю могилою» («Niech nikt nad grobem mi nie płacze»).
У Львові вийшло двомовне видання «Іліади» Гомера з ілюстраціями Виспянського.
Поїздка до Венеції у вересні.
Здоров’я митця погіршується.
Відновлення роботи над вітражем «Бог Отець» для францисканців.
У березні – єдине авторське видання «Акрополіса».
У травні художник почав писати «Raptularze».
Видання «Легенди».
9 червня «Звєжинецький коник-лайконик» гарцював (донині) в костюмі Станіслава Виспянського.
Показ картини художника (з виставкою творів представників групи «Sztuka») на Міжнародній виставці в Дюссельдорфі.
У липні художник поїхав на лікування до курортного містечка Бад-Галль в Австрії, на зворотному шляху відвідав Відень.
Працював над драмою «Скалка».
Проєкти облаштування «Болеславської Світлиці» для ювілейної виставки TPSP (Товариства друзів образотворчого мистецтва) у Кракові в садибі Товариства – Палаці мистецтв.
Проєкти інтер’єру Будинку Лікарського товариства у Кракові.
Було створено рисунки костюмів для драми «Болеслав Хоробрий» – болеславські ляльки.
Розпочато роботи з встановлення вітража «Прийди» («Stań się») у францисканському костелі.
Проєкти інтер’єру помешкання Желенських.
У листопаді було створено проєкт вітража «Аполлон» для Лікарського будинку.
Початок робіт над концепцією реконструкції забудови Вавельського пагорба – Вавельського Акрополя.
У грудні створено перші з кількох десятків проєктів Копця Костюшка (Курган Костюшка).
Робота над книжкою «Студії над «Гамлетом».
Участь робіт художника у виставці друкарства, організованій завдяки зусиллям Товариства Польського прикладного мистецтва.
Персональна виставка художника у Палаці мистецтв у Кракові.
Видання праці «Студії над «Гамлетом».
Працював над «Поверненням Одіссея».
З січня по лютий працював над серією проєктів Копця, також відомою як «Хроніка кількох днів».
Подав заяву на посаду директора краківського театру.
Зустрічі з Юзефом Пілсудським, Жеромським, Реймонтом.
Подальша робота над концепцією Вавель-Акрополь з архітектором Екельським.
З березня по квітень він брав участь (разом із групою «Sztuka») у ХХІІІ виставці «Сецесія» у Відні.
Листувався з літературним критиком Станіславом Лацком.
Відправив свої картини на виставки до Мюнхена та Дрездена.
Створення вітражу з Аполлоном для Лікарського будинку.
Став міським радником.
Здоров’я митця погіршилося, і він поїхав до містечка Бад-Галль для подальшого лікування.
Працював над «Скалкою».
Переклад «Сіда» П’єра Корнеля.
Писав вірші: «Моя розрадо, ти, книжечко» та «О, люблю я Краків».
Здоров’я художника погіршилося.
Переклав п’ятий акт «Заїри» Вольтера.
За цикл пейзажних картин із курганом Костюшка від Академії мистецтв і наук отримав нагороду імені Пробуса Барчевського у розмірі 2250 крон.
Друк у місячнику «Chimera» написаного у 1905 році гімну «Veni Creator».
У вересні художник переїхав з сім’єю до щойно придбаного будинку в селі Венґжце поблизу Кракова.
Друк «Скалки».
Юзеф Котарбінський опублікував дослідження про Виспянського в перекладі Е. Л. Вагнера для «Revue Slave»
У Великопольщі прусська влада репресувала драматургію Виспянського.
Друк «Повернення Одіссея».
Роботи художника на виставці TPSP у Кракові.
Створено рукопис сцен із драм «Сигізмунд Август» та «Смерть Барбари Радзивіл».
Художник продовжував працювати, незважаючи на невпинне погіршення здоров’я.
Друк «Суддів».
Драми митця ставили в усіх частинах поділеної Польщі, у Вільнюсі, Сосновці – «Весілля», у Варшаві – «Болеслав Хоробрий».
Останні відвідини села Венґжце: Мегоффер, Реймонт, Стафф.
За допомогою тітки Станкевич художник зробив остаточний відбір своїх творів.
Митця доставлено до лікарні в Кракові за адресою вул. Семирадського.
28 листопада 1907 року Виспянський помер.
2 грудня відбувся урочистий похорон коштом міста; художника поховали у крипті видатних осіб у костелі на Скалці.
Автор: Марта Романовська
Фрагмент більшого дослідження: «Stanisław Wyspiański 1869-1907», 2001.
Переклад: Тарас Лильо
