Миколай Коперник – вчений, що змінив уявлення про Всесвіт

Видатний науковець, астроном, економіст, лікар, гуманіст та канонік Вармії. Його вважають одним із творців сучасної науки. Радикально змінив загальноприйняті на той час уявлення про космос, обґрунтовуючи геліоцентричну концепцію Всесвіту.

Header picture

Tytuł w nagłówku

Миколай Коперник – вчений,

що змінив уявлення про Всесвіт

Picture size

extra large (default)

Podpis obrazka (umieszczony pod zdjęciem)

Миколай Коперник, портрет із Музею Миколая Коперника у Фромборку, фот. Art Images / Getty Images

Text positon (deprecated)

Center

Життя Миколая Коперника сповнене легенд, спекуляцій та стереотипних, помилкових оцінок, які викликають жваві суперечки серед дослідників. Багато тверджень є сумнівними, а нові дослідження відкривають донедавна невідомі факти про життя польського астронома.

Дитинство та шкільні роки

Коперник народився 19 лютого 1473 року в Торуні, який тоді входив до складу Старої Пруссії Королівства Польського. До Тридентського собору (1545–1563) парафіяльні метричні книги не вели, тому підставою для цієї дати є гороскоп 1541 року та його пізніші копії. Цей запис також зазначає час народження, 4:48 після обіду, однак точна його фіксація викликає сумніви щодо достовірності записів – годинників, що показували хвилини, тоді було мало. Крім того, Пйотр Лопушанський, автор виданої у 2022 році біографії «Миколай Коперник. Нові обличчя генія», зазначає, що ця дата подана за старим, юліанським календарем і її ніколи не коригували згідно з григоріанським календарним обчисленням, за яким день народження астронома припадає на перше березня.

Picture display

standardowy (864px desktop)

Будинок Коперника в Торуні, фот. Wojciech Strożyk/Reporter/East News

Picture image

dom_kopernika.jpg

За німецькою версією дане йому при народженні ім’я було Ніклас Коппернік (Niklas Koppernigk), але пізніше він сам латинізував його на Ніколаус Копернікус (Nicolaus Copernicus). Його батьками були Миколай, заможний купець, який приїхав до Торуня з Кракова через професійні зобов’язання, і Барбара, з Ватцендорів, дуже впливової у Торуні родини. Відомо про трьох братів і сестер майбутнього астронома, хоча є велика ймовірність, що в родині Коперників було більше дітей, які, мабуть, померли ще немовлятами чи в дещо старшому віці. Однак Коперники, безперечно, мали двох доньок: Барбару, яка приєдналася до ордену бенедиктинок, і Катажину, яка згодом стала дружиною купця Бартоломея Ґертнера і матір’ю п’ятьох дітей, зокрема двох синів. Однією з найбільших помилок дослідників було тиражування впродовж століть інформації про те, що Миколай був наймолодшою дитиною. Проте дослідження Кшиштофа Мікульського виявили, що наймолодшим сином був Анджей.

У житті майбутнього астронома важливу роль відіграв брат його матері, дядько Лукаш Ватценроде (Łukasz Watzenrode), який взяв десятирічного Миколая під опіку після смерті його батька від холери.

Коперник разом зі братом Анджеєм, ймовірно, розпочав навчання близько 1480 р. у парафіяльній школі при костелі св. Яна в Торуні. Можливо, вже тоді він ознайомився з астрономічними кодексами, якими володів колишній ректор школи Конрад Ґесселен, що могло пробудити його науковий інтерес. Серед дослідників досі точаться суперечки, чи перед вступом до університету молодий Миколай навчався ще в іншій школі. Цілком ймовірно, що з 1488 року він продовжив навчання в партикулярній школі Братів спільного життя в Хелмно. Як писав Мікульський, ця школа мала хорошу репутацією, і хоча, мабуть, не сильно вплинула на науковий розвиток Коперника, та «безперечно позначилася на формуванні його особистості». Ще одним аргументом на користь того, що Коперник відвідував школу в Хелмно, є зв’язки його сестри Барбари і сестри його матері Катажини з хелмненським жіночим монастирем. Можливо також, що після смерті чоловіка там опинилася і мати астронома.

Краківський університет

У 1491 році, завдяки підтримці дядька, Коперник поїхав на навчання до Кракова. Це був час розквіту Краківського університету, який тоді називали Новими Афінами. Навчався на факультеті Artes Liberales (вільних мистецтв), до яких за середньовічним поділом належали: граматика, риторика та діалектика (їх називали тривіумом), а на вищому рівні ще й арифметика, геометрія, музика та астрономія (квадривіум). Як писав Лопушанський, за часів Коперника вивчали Цицерона, Сенеку, Тита Лівія, Плінія Молодшого та Платона. Читали «Топік», «Фізику» та «Метафізику» Аристотеля, твори Григорія Великого, святого Августина, трактати Аверроеса, а також поезію Горація, Верґілія, Овідія, Ювенала, «Іліаду», твори Ксенофонта, Йосипа Флавія та Лактанція. Коперник відвідував лекції Бернарда з Біскупєґо, Войцеха Крипи з Шамотул і, ймовірно, Яна з Ґлогова, Міхала з Вроцлава, Войцеха з Пнев та Марціна з Олькуша.

Picture display

standardowy (864px desktop)

Лабораторія геометрії в Collegium Maius (найстаршій будівлі Яґеллонського університету), фот. Erich Lessing / Album / East News

Picture image

_collegium_maius_en.jpg

Під час навчання молодий виходець з Торуня ознайомився з численними концепціями та аргументами, що стоять за ними. Так, у коментарі Ніколя д’Орема до праці Аристотеля «Про небо» він міг прочитати, що «якби Земля рухалася із заходу на схід, то зі сходу постійно дув би сильний вітер, тому Земля нерухома». Також він ознайомився з коментарями Жана Бурідана, згідно з яким «Бог, коли створив Всесвіт, задав на свій розсуд кожній небесній сфері рух та імпульс, який рухає нею відтоді», а його аргументом проти руху Землі був експеримент зі стрілою, яка при вертикальному вистрілі повертається на те саме місце – адже якби Земля оберталася, стріла приземлилася б деінде. Згідно з Аристотелем, тодішнім науковим авторитетом, Земля мала форму кулі, за нею розташовувалися Місяць, Меркурій, Венера, Сонце, Марс, Юпітер, Сатурн і сфера нерухомих зірок, а планети оберталися на сферах ефіру з рівномірним рухом, спричиненим Першопоштовхом. Тепло сонця, за Аристотелем, було зумовлене рухом цієї зорі. Однак видатним астрономічним авторитетом був Клавдій Птолемей, один із авторів геоцентричної теорії, яку він виклав в «Альмагесті». Гіпотеза Птолемея була близькою до гіпотези Аристотеля, але дещо складнішою. Стародавній вчений також вважав, що в космосі немає порожнечі. Як зазначає Лопушанський, «Птолемей стверджував, що його концепція є гіпотезою, яка полегшує розуміння спостережуваних явищ. Він також вважав, якщо спостереження суперечать теорії, необхідно буде прийняти іншу концепцію».

Усі набуті знання сприяли власним міркуванням Коперника. Він не відкидав праць античних і середньовічних науковців, але, ретельно дослідивши їх, зробив власні висновки. Навчання в Кракові стало часом його перших «подиву гідних» математичних робіт, а також періодом перших спостережень за небесними тілами, такими як, наприклад, кометою, яку бачили над Краковом у 1492 році. Однак молодий учений не обмежувався точними науками, він був справжнім гуманітарієм, людиною з широким кругозором.

У Кракові навчався чотири роки, тож, можливо, отримав ступінь бакалавра, але документів, які б це підтверджували, немає. Ймовірно, у 1495 році він повернувся до Вармії на запрошення дядька, тодішнього вармійського єпископа. Лукаш Ватценроде планував посадити свого старшого племінника на вакантне місце у Фромборку (звільнилося після нещодавно померлого каноніка). Він зарахував його до колегії вармійських каноніків, яку Коперник не закінчив, мабуть, через конфлікти Ватценроде з капітулом. Після цих невдач дядько вирішив відправити свого племінника на подальше навчання, цього разу на правничий факультет, до Болоньї.

Навчання в Кракові – це, безперечно, переломний для Коперника період, який, за словами Єжи Добжицького, зміцнив його зацікавлення астрономією «і під час якого він набув практичних навиків у сфері математичної астрономії, не кажучи вже про ознайомлення з базовою науковою літературою». Є багато вказівок на те, що саме в цей час у нього могла виникнути ідея іншої концепції Всесвіту (в сьогоднішньому розумінні – Сонячної системи), для розвитку якої він присвятив все своє життя.

Picture display

standardowy (864px desktop)

Рукопис «De revolutionibus orbium coelestium» («Про обертання небесних сфер») Миколая Коперника на виставці в Яґеллонському університеті з нагоди 540-річчя від дня його народження, фот. M. Lasyk / East News

Picture image

de_revolutionibus_en.jpg

Болонський університет

До найстарішого університету середньовічної Європи Коперник прибув восени (або влітку) 1496 року. Там він вивчав право, спочатку канонічне, згодом римське, але всупереч деяким джерелам, не астрономію. Лопушанський писав: «…вивчати право йому було нудно. Він відвідував лекції з обов’язку. Його більше захоплювали вільні мистецтва, філософія, література та астрономія». Тут він познайомився з Домініком Марією Новарою, видатним астрономом і астрологом, з яким проводив астрономічні спостереження. Польський студент, як згодом заявляв учень Коперника Ретик, виконував обов’язки асистента, а не студента, що свідчить про високий рівень знань, які Коперник отримав у Краківському університеті. 9 березня 1497 року вони провели знамените спостереження Альдебарана, найяскравішої зірки в сузір’ї Тельця, яке, можливо, мало вирішальне значення для посилення сумнівів Коперника щодо геоцентричної концепції Всесвіту. Лопушанський зазначав:

Text

Місяць у першій фазі мав закрити зірку. Із розрахунків Коперника випливало, що Місяць у першій чверті розташований на однаковій відстані від Землі і має такі ж розміри. Теорія Птолемея про зміну розмірів супутника Землі та його відстані виявилася помилковою.

Однак молодому науковцю знадобилося більше часу та подальших спостережень, щоб створити іншу концепцію. Можливо, Новара також був схильний вважати, що прийнята досі будова Всесвіту неправильна, але ми точно знаємо, що не він розробив геліоцентричну теорію.

Під час перебування в Болоньї в 1497 році Коперник заочно отримав канонічний титул у Фромборку. Перша згадка про нього як вармійського каноніка датована 23 жовтнем 1497 року, коли в документі записали «канонік вармійський, болонський студент канонічного права». Це не те саме, що стверджувати, наче б то Коперник був священником, що досі є предметом численних суперечок і теорій. Можливо, він мав нижчі сани, не був священником, а можливо, як припускає Лопушанський, він отримав священничий сан наприкінці свого життя, до чого його могли змусити нововведені правила. Отримані в 1497 році повноваження Коперник доручив іншим канонікам, щоб вони діяли від його імені.

Ювілейний рік

1500 рік Папа Олександр VI проголосив ювілейним, святим. У зв’язку з цим до Рима стікалися натовпи паломників. Навесні 1500 року родина Коперників, також Миколай з братом Анджеєм, прибула на святкування Anno Santo. Панував хаос, Лопушанський зазначав:

Text

Релігія стала неважливою декорацією, а вирішальне значення мало особисте багатство, розкішне життя і влада. Інституційний костел був корумпований. […] Миколай це бачив, і тільки його глибока віра, щира релігійність і переконання, що творцем світу є добрий Бог, врятували астронома від відходу від Церкви. […] Коперник бачив помилки та гріхи людей, але не переносив їх на весь Костел та релігію. Однак він не збирався робити кар’єру в Костелі і не отримав жодних прибуткових посад у капітулі Фромборка.

У Римі Коперник також ознайомився з великими творами мистецтва, зокрема з нещодавно завершеною «П’єтою» Мікеланджело та з новими ідеями Відродження. За деякими даними, брати приїхали до Риму, щоб пройти правничу практику в папській курії, але це твердження, ймовірно, стосується лише Анджея. У цей час Миколай проводив астрономічні спостереження та читав книжки, а також, за переказами, читав лекції в університеті – саме тому відомим є зображення Коперника в професорській мантії. Проте дуже сумнівно, чи ці лекції він читав насправді. Відомо, однак, що в ювілейний рік в ніч з 5 на 6 листопада астроном спостерігав місячне затемнення.

Picture display

standardowy (864px desktop)

«Коперник читає лекції з астрономії в Римі», фотографія картонної заготовки для картини Войцеха Ґерсона, перед 1939 р., фот. Biblioteka Narodowa Polona

Picture image

kopernik_wyklad.jpg

Навчання в Падуї

Згідно з чинним статутом вармійського капітулу, кожен канонік мав пройти щонайменше трирічне навчання у вищій школі й отримати диплом. Цей термін можна було продовжити. Не зовсім зрозуміло, чому Коперник повернувся до Вармії в 1501 році, адже отримати дозвіл на продовження навчання він міг і листом. Вармійський капітул погодився на два роки медичних студій – його бачили майбутнім медичним радником капітулу. Цей час Коперник також мав присвятити завершенню правничих студій.

З осені 1501 по літо 1503 року Миколай вивчав медичні науки в Падуанському університеті. Для нього це був час не лише здобуття медичних знань, а й зацікавлення еллінізмом: вивчав грецьку мову та культуру. За припущеннями, він отримав ступінь доктора філософії та медицини, але підтверджень цьому нема. Найімовірніше, він не закінчив навчання на медичному факультеті, оскільки програма тривала п’ять років, з яких астроном закінчив лише два. Він, безумовно, був старанним студентом, про що свідчать його конспекти і велика колекція книжок, яку він зібрав (на жаль, бібліотеку Коперника пограбували шведські війська в XVII столітті, тому деякі з його книжок зараз зберігаються в Уппсалі та Стокгольмі, а деякі були втрачені під час Другої світової війни). Одна з нотаток Коперника була такою:

Text

Запам’ятай це, лікарю! Правдивим є вислів Авіценни про те, що невігласи доводять до вбивства, і тому кожен розсудливий лікар повинен пам’ятати його вислів.

Лопушанський звертає увагу на те, що в цій галузі Коперник дотримувався тверезого погляду та скепсису щодо деяких медичних рекомендацій, про що свідчать коментарі, які він записав, наприклад, «Це або фальшиві речі або настільки незвичні, що є підстави їм не вірити». Таким чином дослідник критично ставиться до зауважень деяких біографів, які вважають, що астроном міг повірити в силу ліків на зразок рогу єдинорога, про який Коперник детально розповідає у своїх нотатках: правдоподібно, що вчений записав це як курйоз.

Поштові марки з зображенням Миколая Коперника [галерея]

Embeded gallery style

display gallery as slider

У Падуї Коперник також робив важливі астрономічні розрахунки. У жовтні та грудні 1503 року і двічі наступного року на небі було видно велике з’єднання Сатурна і Юпітера. Поляк, беручи до уваги геліоцентричну теорію, розрахував дату четвертого з’єднання, яке, за його даними, мало відбутися 12 травня, а не 10 червня, як вважали інші дослідники. Коперник був значно ближчим до істини, що не пройшло повз увагу вчених, які цікавилися дослідженнями польського астронома.

Наприкінці навчання Коперник отримав ступінь доктора канонічного права. Іспити складав у Феррарі. Після полагодження всіх формальностей, він повернувся до Падуї, а потім поїхав до Польщі, завершуючи таким чином свій університетський період. Але на цьому його навчання не закінчилося – він поглиблював знання впродовж усього життя.

Лікар і перекладач

Обидва брати, Миколай та Анджей, повернулися до Вармії восени 1503 року. У Фромборку вони мали своїх канонії, а в Лідзбарку була резиденція їхнього дядька – єпископа.

У лідзбарському замку Коперник був секретарем, довіреною особою та особистим лікарем на службі Лукаша Ватценроде. Єпископ залучав свого племінника до політичних, церковних, та адміністративно-економічних справ. Миколай також супроводжував його під час поїздок до Мальборка, Ельблонґа, Ґданська, Торуня, Ґрудзьондза та Радома. Обов’язки біля дядька займали багато часу – у вільний час він займався переважно медичними та юридичними науками. Ймовірно, він нікому не відмовляв у медичній допомозі, лікував бідних людей і не чекав за це жодної платні.

Крім того, він також перекладав листи Теофілакта Сімокатти з грецької на латинську мову – на той час у Польщі не було кафедри грецької мови, тому, як писав Лопушанський, Коперника можна також вважати провісником гуманітарних наук. Однак це не був досконалий переклад, у тексті траплялося багато помилок. Мабуть, у 1509 році Коперник був присутній на Краківському сеймі, і принагідно подав до друкарні Яна Галлера латинський переклад 85 вигаданих моральних, пасторальних та еротичних листів з VII століття під назвою «Theophilacti scolastici Simocati epistolae morales, rurales et amatoriae interpretatione latina». Це був літературний дебют Коперника; перекладач доповнив збірку хвалебним листом, адресованим своєму дядькові-єпископу (він назвав його «Преосвященнішим Паном і Батьком нашої батьківщини»), а також віршованою передмовою «Прощання з Прусією», яку написав Вавжинець Корвін, приятель Коперника ще з часів їхнього навчання у Кракові. Дослідники помічають у роботі Корвіна посилання на геліоцентричну теорію Коперника. У передмові Корвін писав про автора так:

Text

Він досліджує швидкий хід Місяця та мінливі рухи братнього небесного тіла, а також увесь небозвід із блукаючими по ньому зірками, дивовижну справу Всевишнього. Виходячи з подиву гідних припущень, він спроможний відстежити приховані причини всіх речей.

Author

перекл. K. Радзівілла та Я. Зельцера за: Łopuszański, P. (2022). "Mikołaj Kopernik. Nowe oblicza geniusza". Warszawa: Fronda

Літературні та філологічні інтереси астронома виразилися також у грецькій епіграмі «Епіталама», яку він склав найімовірніше у 1512 році з нагоди весілля Сигізмунда І та Барбари Заполі.

Picture display

standardowy (864px desktop)

Замок у Лідзбарку Вармінському, фот. Wojciech Wojcik/Forum

Picture image

warmia_tablica_forum_.jpg

«Малий коментар»

Під час свого перебування в Лідзбарку до 1514 року Коперник розробив першу версію геліоцентричної теорії. Він виклав її в рукописному трактаті, відомому під назвою, яку найімовірніше, запропонував один з переписувачів: «Nicolai Copernici de hypothesibus motuum coelestium a se constitutis commentariolus». Текст також відомий під назвами «Нарис нового механізму світу та рухів небесних тіл» і «Нарис основ астрономії», який зазвичай називають «Малим коментарем». Автори біографії Коперника в «Польському біографічному словнику» зазначали:

Text

це був стислий описовий виклад геліоцентричного механізму світу теоретичного характеру, позбавлений математичного апарату і такий, що відрізнявся досить суттєвими деталями геометричної конструкції (концентро-бі-епіциклічної) від рішень, що були запропоновані у праці «Про обертання» [...], але його основою вже були ті ж припущеннях про потрійний рух Землі.

«Малий коментар» не був призначений для друку, Коперник поділився ним лише з найближчими йому людьми і твір розійшовся у вигляді копій. Текст потрапив до наукових осередків Кракова, Ростока, Праги та, ймовірно, Рима. Його опублікували лише у 1878 році.

У своїй праці Коперник показав недоліки теорій Евдокса Кнідського і Птолемея та висунув такі твердження:

Text

ПОСТУЛАТ ПЕРШИЙ

Немає єдиного центру всіх небесних сфер.

ПОСТУЛАТ ДРУГИЙ

Центр Землі не є центром світу, а лише центром тяжіння і сфери Місяця.

ПОСТУЛАТ ТРЕТІЙ

Усі сфери обертаються навколо Сонця як центру, тому центр світу розташований поблизу Сонця.

ПОСТУЛАТ ЧЕТВЕРТИЙ

Відношення відстані між Сонцем і Землею до висоти небозводу настільки менше від відношення радіуса Землі до віддаленості Сонця, що ця відстань непомітна в порівнянні з розміром небозводу.

ПОСТУЛАТ П'ЯТИЙ

Кожен видимий на небосхилі рух викликаний не його власним рухом, а рухом Землі. Отже, Земля разом з елементами, що її оточують, повністю обертається навколо своїх незмінних полюсів протягом доби, тоді як небозвід і найвище небо залишаються нерухомими.

ПОСТУДАТ ШОСТИЙ

Все, що ми сприймаємо як рух Сонця, не є його власним рухом, а наслідком руху Землі та нашої сфери, з якою ми обертаємося навколо Сонця, як і будь-яка інша планета; тому Земля робить декілька рухів.

ПОСТУЛАТ СЬОМИЙ

Те, що здається зворотним чи прямим рухом планет, походить не від них, а від Землі. Тому лише її руху достатньо, щоб пояснити так багато нерівностей, які можна побачити на небі.

Коперник вказав на обертальний та орбітальний рух Землі, а також на те, що всі сфери обертаються навколо Сонця, записав теж правильну послідовність сфер. Це було щось цілком революційне: він заперечив багатовікову традицію, яку раніше вважали єдино правильною.

Picture display

standardowy (864px desktop)

«Миколай Коперник серед інших астрономів світу», гравюра Яна Стифі, фото з відкритих джерел (CC BY 4.0)

Picture image

nicolas_copernicus_among_other_astronomers_of_the_world._pho_wellcome_v0006864.jpg

Численні обов’язки

У 1512 році Лукаш Ватценроде помер. Приблизно в той час Коперник переїхав із Лідзбарка до Фромборка. Це був час складної політичної ситуації для Вармії, якій ззовні загрожувала агресія Тевтонського ордену та плани великого магістра цього ордену Альбрехта щодо її анексії, а з іншого боку – вона переживала сепаратистську кризу всередині країни. Зіткнувшись із усіма цими викликами, Коперник публічно продемонстрував свою відданість захисту інтересів Польщі. У 1520 році тевтонці напали на Фромборк і спалили місто, зокрема курію каноніків. Тоді ж астроном вирушив до Ольштина, де активно готував замок до можливого нападу, завдяки чому прославився як захисник міста.

Після смерті дядька Коперник втратив протекторат, але отримав свободу важливих доленосних для нього дій. Цікаво, що він не вирішив повернутися в університет і присвятити себе лише навчанню, а зайняв наступні посади в капітулі. Лопушанський писав:

Text

У 1512 році доктор Миколай став керівником господарських підприємств капітулу, млинів, пекарень та пивоварень, займаючись постачанням продовольства. У листопаді він знову став канцлером капітулу. […] У листопаді 1516 року Коперника призначено адміністратором спільних благ Вармійського капітулу […]. Це було найважливіше управління капітулу. Побратими високо оцінили працьовитість, надійність і мудрість Коперника на посаді канцлера і візитатора, а тому виявили йому найвищу повагу, призначивши адміністратором.

У 1521 році він отримав ще вищий, не передбачений статутом титул – комісара Вармії. Як писав Лопушанський, Коперник мав владу, подібну до влади єпископа, але це не вимагало вищої хіротонії. Серед каноніків він цінувався як лікар, математик і правознавець. На прохання Павла Мідделбурзького, приятеля-італійця, він посприяв у реформуванні календаря, виконавши розрахунки та надіславши до Ватикану пропозиції щодо вдосконалення юліанського календаря. Остаточно календар був реформований лише в 1582 році, але все вказує на те, що автор реформи Алоїзій Ліліо використовував розрахунки Коперника.

Також астроном зарекомендував себе як знавець економічних проблем. У 1517 році на прохання вармійського єпископа Фабіана Луз’янського він підготував проєкт грошової реформи, який включив до твору «N.C. Meditata» («Роздуми»). У наступні роки вийшли інші видання цього тексту.

«Про обертання»

У сторожовій вежі Коперник влаштував свій постійний спостережний пункт. Використовував стародавні інструменти, ніби хотів дійти до істини за допомогою тих самих інструментів, які були в розпорядженні Птолемея. На думку дослідників, увесь твір «Про обертання небесних сфер» написаний у 1515–1530 або 1533 роках, а потім доповнений і відредагований – Лопушанський припускає, що Коперник почав працювати над своїм opus magnum невдовзі після написання «Малого коментаря».

Video embed

Kopernik ze złota, czyli nowe życie starych ksiąg

У 1533 році Копернику виповнилося вже 60 років і він був найстарішим каноніком у Фромборку. Його здоров’я погіршувалося. Він все ще мав багато обов’язків у капітулі, і в 1532 році каноніка, найімовірніше, висвячено на священника. Цікаво, що у 1537 році Коперника висунули одним із чотирьох кандидатів на нового вармійського єпископа – однак це був лише прояв ввічливості, зумовлений його заслугами як ученого.

Переломним моментом в історії стало прибуття до Коперніка 25-річного Георга Йоахіма фон Лаухена, відомого як Ретікус (польською мовою – Ретик). Інформація про відкриття польського астронома поширилася по всій Європі, тому Ретик хотів ближче познайомитися з його автором і дізнатися від нього більше про його концепцію. Він був єдиним учнем польського астронома. Коперник поділився з ним своєю працею «Про обертання», яку в основному завершив, але вона ще потребувала доповнень та редагування. Ретик вирішив посприяти у публікації твору.

Хоча поляк не був першим ученим в історії, який представив геліоцентричний образ світу (раніше це зробив Аристарх Самоський), це була вже не одна з античних концепцій, а сучасна астрономія, що заперечувала загальноприйняте вчення. Неправда, що Коперник боявся опублікувати свою концепцію. Зволікання було зумовлене лише його прискіпливістю та постійним прагненням відкрити всю правду. У першій книжці, що містить загальні положення геліоцентричної концепції, Коперник посилався на стародавніх науквців та на їхні спостереження. Він описав рух планет – круговий і рівномірний, а також вказав на помилки геоцентричної теорії. Лише в наступному столітті Кеплер виявив, що планети рухаються по еліптичних орбітах із нерівномірним рухом, отже, не всі розрахунки поляка були правильними.

У своєму творі Коперник також висловлював захоплення світом: «Що ж прекрасніше за небо, яке охоплює все прекрасне?» Лопушанський зауважував:

Text

Астроном в екстазі описував гармонію Всесвіту, де «згідно з Божою волею панує найкращий лад». Він риторично запитував, хто «не буде захоплюватися Творцем усього сущого, в якому міститься все щастя і все добро?» Це слова не лише вченого, а й священника.

Ретик заохочував Коперника опублікувати роботу в Нюрнберзі у друкарні Йоганеса Петреюса. Його підтримав друг астронома, хелмненський єпископ Тідеманн Ґізе. Коперник погодився, але, як зазначає Лопушанський, переписування такого великого тексту та внесення доповнень і правок зайняло багато часу, тому твір опублікували лише 1543 року. Ретик запропонував опублікувати спершу резюме, яке вийшло друком під назвою «Ad Clarissimum virum D. Joannem Schonerum, de libris revolvtionum eruditissimi viri et mathematici excellentissimi Reverendi D. Doctoris Nocolai Copernici Torunnaei canonici Varmiensis per quendam iuvenem mathematicae studiosum Narratio prima» («Для славного мужа пана Йоганнеса Шьонера з книг про обертання високовченої людини та чудового математика, преподобного пана доктора Миколая Коперника з Торуня, каноніка вармійського, записана якимсь молодим математиком перша повість [звіт]»). Резюме було опубліковано навесні 1540 р. у ґданському видавництві Франца Роде. Іншою працею, пов’язаною з дослідженням «Про обертання», яка з’явилася раніше, були окремі розділи про тригонометрію під назвою «De lateribus et angulis triangulorum» («Про сторони й кути трикутників»). Видання містило передмову Ретика і, як не дивно, його присвяту.

Picture display

standardowy (864px desktop)

Ян Матейко, «Астроном Коперник, або Розмова з Богом», 1873, полотно, олія, фот. Muzeum Uniwersytetu Jagiellońskiego

Picture image

jan_matejko-astronomer_copernicus-conversation_with_god.jpg

Ретик і друкарі переконали Коперника опублікувати свій opus magnum у Нюрнберзі. Це було не найкраще рішення, беручи до уваги необхідність передати роботу в чужі руки. Редагуванням займався Андреас Осіандер, протестантський теолог, який критично ставився до концепції польського вченого.

Згідно зі знайденим листуванням, Коперник мав намір розпочати твір епіграмою вармійського єпископа Яна Дантишка на свою честь; у нього також виникла ідея присвятити твір Папі Павлу III. З одного боку, ці дії мали на меті захистити твір від звинувачень у невідповідності Святому Письму, а з іншого – не можна заперечувати тісних зв’язків Коперника з Церквою, тому таке рішення могло бути для нього закономірним. Коперник також надіслав Папі Римському лист-посвяту, у якому пояснив мотиви написання та публікації твору. Насамперед від обґрунтовував свою потребу «шукати правду», а також писав, що:

Text

[До] появи думки про інший принцип обчислення руху сфер світу мене спонукало ніщо інше, крім спостереження, і те, що математики суперечать самі собі у своїх дослідженнях.

Праця Коперника складалася з шести книг і включала каталог із 1025 зірок у 48 сузір’ях. Астроном запропонував правильний порядок розташування планет, а також допустив незначну помилку в обчисленні радіусів орбіт планет і їх середніх відстаней до Сонця.

Навесні 1542 року Ретик віддав твір до друку в Нюрнберзі у руки Осіандеру. Той писав до Ретика і Коперника з пропозицією подати передмову, в якій було б зазначено, що твір містить гіпотези, а не повноцінний і правдивий образ Всесвіту. Незважаючи на спротив польського астронома, Осіандер помістив таку передмову, яку пізніше вважали словами самого автора. Твір вийшов у квітні 1543 року з підробленою передмовою, без епіграми Дантишка, з помилками в таблицях, через що до частини видання було долучено список описок. Крім того, назва була «De revolutionibus orbium coelestium libri VI» («Про обертання небесних сфер книга VI»), що також не відповідало авторській назві («De revolutionibus»). У кількох екземплярах Ретик перекреслив передмову та додані в назві слова. Друк тривав довго – рік.

Picture display

standardowy (864px desktop)

Ф. Цинк, «Останні хвилини Коперника», 1927-1936, Краків, фот. Biblioteka Narodowa Polona

Picture image

ostatnie_chwile_kopernika_polona_3.jpg

70-річний Коперник переніс інсульт, внаслідок чого його частково паралізувало. Раніше він склав заповіт, у якому розділив гроші між дітьми та онуками своєї сестри Катажини, а книгозбірню залишив капітулу у Фромборку (математичні та астрономічні праці) та Фабіанові Емеріху і лідзбарській бібліотеці (медичні праці). Згідно з записками єпископа Ґізе у липні 1543 року, Коперник задовго до своєї смерті «втратив пам’ять і здатність раціонально мислити». Видрукувану працю всього його життя доставили до Фромборка у травні 1543 року. Астроном, ймовірно, був ще живий і отримав її на смертному ложі, вже будучи без свідомості. Помер 24 травня (за григоріанським календарем), похований у кафедральному соборі Фромборка.

Доля концепції Коперника

Друг Коперника Ґізе, який отримав рукопис «Про обертання», обурився (як писав у листі до Ретика) вчинком друкаря Петреюса, який вніс зміни у текст твору. Він навіть подав на друкаря до суду в міській раді Нюрнберга, але радники були переконані, що передмову написав автор, тож єпископ Гізе нічого не міг вдіяти. Однак він попросив Ретика підготувати друге видання без підробленої передмови, але з невідомих причин Ретик так і не виконав цього прохання. їЇї вилучили лише з варшавського видання 1854 року.

Концепція Коперника викликала як критику (зокрема Блеза Паскаля), так і схвалення. Теорію Коперника вдосконалив Йоган Кеплер, який використовував у своїх розрахунках еліптичні, а не кругові орбіти. Далі Ісак Ньютон відкрив силу, яка утримує Сонячну систему, – гравітацію. Галілей, ревний захисник вчення Коперника, завдяки досягненням вищезгаданих дослідників відкрив нові істини про Всесвіт. Цих чотирьох вчених – Коперника, Кеплера, Ньютона і Галілея – вважають фундаторами сучасної науки.

5 березня 1616 року працю «Про обертання» було внесено до Індексу книг, які заборонила Церква. На думку інквізиції, твір містив доктрини, що суперечать Святому Письму, і потребував виправлення. Твори Коперника зникли з цього списку лише в ХІХ столітті – тобто через понад 200 років.

Picture display

standardowy (864px desktop)

Пам’ятник Копернику на Краківському передмісті у Варшаві, 1938 р., фот. Konstanty Wojutyński/Biblioteka Narodowa Polona

Picture image

pomnik_kopernika_polona_2.jpg

У 1854 році вийшло вже згадане четверте варшавське видання. Це стало можливим завдяки зусиллям Маґдалени Лущевської, матері Ядвіґи, відомої як Деотима. Лущевська приймала у Варшаві інтелектуальну еліту і замість обіду на свою честь попросила зібрати кошти для публікації праці Коперника. Це видання було надруковане в польському перекладі (перший повний переклад сучасною мовою) без підробленої передмови.

Зараз рукопис «Про обертання» зберігається в Яґеллонській бібліотеці в Кракові, але в ньому відсутні титульний аркуш і лист до папи Павла III. Це один із найбільших скарбів польської писемної культури.

Насамкінець

Постать і досягнення Миколи Коперника відіграли важливу роль у житті польського народу, а його біографію протягом століть досліджували численні видатні біографи. У 1802 році Ян Снядецький на прохання Товариства друзів у Варшаві взявся за написання присвяченої Копернику монографії. Це була надзвичайно важлива праця, яка показувала внесок польського астронома у розвиток світової астрономії. Снядецький також зайнявся проблемою національності Коперника. Він розвіяв усі сумніви і довів, що вчений був поляком, а не німцем. Наступні ювілейні дні народження астронома стали нагодою для нових досліджень його життя та досягнень. Одне з найвідоміших зображень Коперника, картину «Розмова Коперника з Богом», намалював Ян Матейко у 1873 році до 400-річчя уродин вченого.

Досягнення Коперника мали як природниче, так і антропологічне значення – у його концепції людина вже не була в центрі Всесвіту. Польський астроном прославився не лише своїми дослідженнями, а й характером, послідовністю та вірою в суть істини.

Джерела:

Dobrzycki, J., Hajdukiewicz, L. (1969). "Mikołaj Kopernik" w: "Polski Słownik Biograficzny", t. XIV. Wrocław: Zakład Narodowy im. Ossolińskich – Wydawnictwo Polskiej Akademii Nauk.

Łopuszański, P. (2022). " Mikołaj Kopernik. Nowe oblicze geniusza". Warszawa: Fronda.

Mikulski, K. (2015). "Mikołaj Kopernik − środowisko społeczne, pochodzenie i młodość". Toruń: Wydawnictwo Naukowe Uniwersytetu Mikołaja Kopernika.

Переклад: Тарас Лильо

Авторка: Александра Боґуцька

Миколай Коперник

астрономія