Фільми Зануссі – це авторське кіно. Майже до всіх він написав сценарії сам. У 1970-х роках, особливо в таких фільмах, як «Структура кристалу», «За стіною» або «Ілюмінація», він дозволяв акторам імпровізувати, використовуючи техніку відкритих діалогів. Таким чином Зануссі, за його ж словами, хотів:
(...) характеризувати героїв неоднозначно, залишаючи поле для недомовок, перевагу настрою над дією, і водночас вибудовувати драматичну напругу, що є результатом зіткнення психологічних чи моральних аргументів.
Найвизначнішим фільмом 1980-х є «Рік спокійного сонця», знятий у Польщі в 1984 році. Проте в цьому десятилітті Зануссі реалізовував свої мистецькі плани переважно на Заході – він став європейським митцем.
Крім домінуючих у фільмах цього режисера тем, таких як свобода і поневолення, моральний вибір, зв'язок людської долі з Абсолютом, у них часто з'являється мотив смерті. Анджей Кійовський зауважив:
Провідною думкою у творчості Зануссі, здається, є усвідомлення неминучості смерті. Фільми цього режисера показують перехід людини з одного становища в інше, і хоча суперечки стосуються дуже реальних речей (...), десь на задньому плані відчувається міркування над незбагненним, надекзистенційним виміром, в якому ірраціональна необхідність кончини доповнює якусь очевидність.
У своїх творах Зануссі порушує одвічні проблеми: кохання, смерті, щастя та совісті, приглядаючись до того, як вони проявляються в сучасному світі. Для кіно Зануссі характерні протилежності, які режисер намагається поєднати у своїх картинах. Світогляд християнина прямо суперечить раціоналізму науковця.
