Конрад Кшижановський: художник людської душі

Кількома стрімкими мазками Конрад Кшижановський умів передати характер, настрій і психологію людини. Художник, ілюстратор і педагог, пов'язаний із Варшавою та Києвом, належить до найоригінальніших представників польського модернізму.

чт, 02/15/1872 - 12:00 - чт, 05/25/1922 - 12:00

Portrait image

Podpis obrazka portretowego

Конрад Кшижановський, фот. Національна бібліотека/Polona.pl

Tytuł w nagłówku (deprecated)

Konrad Krzyżanowski

Майбутній художник і один із найяскравіших представників польського модернізму починав свій творчий шлях у Києві. У 1887 році Конрад Кшижановський вступив до Київської рисувальної школи Миколи Мурашка, а згодом продовжив освіту в Санкт-Петербурзькій академії мистецтв, де навчався у Клавдія Лєбедєва та Івана Творожникова. Саме тоді він познайомився з Архипом Куїнджі, творчість якого справила на нього значний вплив.Після відрахування з академії внаслідок конфлікту з ректором Кшижановський переїхав до Мюнхена, де розпочав навчання в приватній школі Шимона Голлоші. Він брав участь у літніх пленерних майстер-класах, які організував його наставник, професор у Надьбані (тодішня Угорщина, сьогодні Румунія). У 1898 році здійснив навчальну поїздку до Італії.

Конрад Кшижановський, «При свічі», 1914, фот. Національний музей у Варшаві

У 1900 році Кшижановський оселився у Варшаві, де увійшов у групу модерністів, згуртованих навколо елітарного мистецько-літературного журналу «Chimera», редактором якого був Зенон Пшесмицький. З цим виданням він співпрацює як художник-ілюстратор. Тоді Кшижановський познайомився із Станіславом Пшибишевським, який у польському мистецькому середовищі пропагував філософію та естетику раннього експресіонізму. З 1904 по 1909 рік виконує обов’язки професора Варшавської школи образотворчих мистецтв. Для своїх учнів організовує пленерні заняття в Аркадії біля Неборова (1904), Звєжинці біля Замостя (1905), Істебній в Цешинській Сілезії (1906) і Верках поблизу Вільнюса (1907); малював з ними у Фінляндії (1908) і в Україні (1909). Крім того, викладав у приватній школі живопису, якою керував з 1900 року.

У 1907 році відвідав Італію, а в 1912 році – Париж і Лондон. Під час Першої світової війни проживав на Поліссі й Волині; у 1916 році оселився в Києві, де викладав живопис у Польській школі образотворчих мистецтв. Після повернення до Варшави в 1918 році відновив свою приватну художню школу; їздив зі студентами до Плоцька (1919), Картузів та Хмельна на Помор’ї (1920, 1921). Був членом петербурзького «Нового товариства художників». Виставляв свої роботи у варшавській «Захенті» (Товаристві заохочення образотворчих мистецтв), «Салоні Кривульта», Варшавському художньому товаристві, Мистецькому салоні на вулиці Новий Світ, Салоні сучасних польських художників і Польському мистецькому клубі. Він також показував свої роботи в краківському Товаристві друзів образотворчих мистецтв, у Вільнюсі й Ченстохові. За межами Польщі Кшижановський брав участь у виставках в Лондоні, Санкт-Петербурзі, Римі, Мюнхені, Амстердамі, Венеції й Парижі. У 1918 році відбулися персональні виставки художника в Києві й Варшаві.

Конрад Кшижановський, «Краєвид на Істебну», 1906, олія на дошці, фото надав Національний музей у Варшаві

Кшижановський, якого вважають одним із найвидатніших представників «Молодої Польщі», був автором оригінального експресіоністського стилю живопису й досвідченим портретистом. В образах художника глибина психологічних характеристик поєднувалася з талантом схоплювати основні фізіономічні риси кількома швидкими, динамічними мазками, які цілісно передавали форму. Свій вільний, часом навіть сміливий стиль живопису Кшижановський опанував серед петербурзьких художників, які перебували під впливом скандинавського мистецтва.

Конрад Кшижановський, «Портрет Броніслави Островської», 1901, фот. Національний музей у Варшаві

Створені в ранній період його творчості портрети позначені декадентським песимізмом; намальовані розмашистими мазками фарби постаті дематеріалізуються, зливаючись із абстрактним фоном («Портрет російської акторки», 1897). Сила вираження зосереджена на обличчях наче неприсутніх моделей, які заслухалися й задивилися у свій внутрішній світ («Портрет Марії Кшимуської», бл. 1900). Іноді їхні риси спотворені болісною гримасою у передчутті смерті («Портрет Пелагії Вітославської», 1912-1913). Швидкоплинні, як привиди, ці постаті стають художніми еквівалентами почуттів і психічних станів – депресії, відчаю, меланхолії. Концентровану експресію образів посилює похмура гама чорного і коричневого кольорів, а також паризької блакиті, яку оживляють ледь помітні акценти карміну; з цим майже монохроматичним тоном контрастує яскрава пляма обличчя моделі. У формуванні художніх смаків Кшижановського значну роль відіграв люмінізм Рембрандта, захоплення контрастною, містичною світлотінню. Пов'язаний із модерністською богемою художник малював образи відомих у середовищі інтелектуальної еліти жінок, наділяючи їх рисами femme fatale (укр. фатальних жінок) і викликаючи патетичне піднесення або глибокий смуток («Портрет Даґни Пшибишевської», 1901; «Портрет Броніслави Островської», 1901). У своїх намальованих вугіллям картинах він надавав більш демонічного виразу чоловічим постатям – відомим письменникам, поетам і митцям, які виникають із небуття, як фантоми («Портрет Зенона Пшесмицького», 1902; «Портрет Станіслава Пшибишевського», 1902).

Конрад Кшижановський, «Хмари у Фінляндії», 1908, олія на полотні, фото надав Національний музей у Кракові

У творчості Кшижановського деформувалися й пейзажні, мальовані швидкими, широкими мазками мотиви, які лише натякали на природні форми («Хмари», 1906; «Краєвид на Істебну», 1906). Як і багато польських символістів, художник із замилуванням протиставляв театр неба вузькій смужці суші чи моря («Хмари у Фінляндії», 1908). У його образах інтер’єрів простір втрачав свою тривимірність і статичний характер, щоб водночас із мазком пензля розтягуватися й розпливатися по боках, перетворюючись на образ «інтер’єру душі» («Кімната», 1902).

Портретна формула Кшижановського поступово удосконалювалася. Після 1903 року художник почав надавати обличчям своїх моделей чуттєвих рис, тонко змінюючи моделювання їхнього кольору («Портрет Аліни Ґлассової, уродженої Бондих», бл. 1903; «Портрет Яніни Дзєконської, уродженої Корсак», 1908-1910); він також вводив у композицію ескізно зображені предмети, але інколи вони мали вирішальне значення для виразності образу («Наречена біля лампи», бл. 1905; «Портрет Романа Лясковського», 1905-1906).

Конрад Кшижановський, «Портрет дружини з котом», 1912, фото люб’язно надав Музей Опольської Сілезії

Кшижановський поступово, зі щоразу більшою прискіпливістю, характеризував фізіономічні риси постатей, посилюючи елемент реалізму («Портрет Ізабелли Бутовт Анджейковичової», бл. 1908; «Портрет пані Маковської», 1914; «Портрет Вінцентія Драбіка з дружиною», 1921). Він збагатив кольорову гаму посиленими тонами, часом дисонансно гармонізованими, що діють на великі поверхні динамічно розміщених плям («Вечір у майстерні», бл. 1906; «Портрет дружини з котом», 1912). З часом він висвітлив палітру, вводячи естетизовані поєднання білого, рожевого, блакитного й жовтого кольорів («Портрет дружини художника з собакою», 1911; «Портрет Яніни Вільчинської», 1912). У деяких портретах він ретельно декорував інтер'єр («Портрет Юзефа Пілсудського», бл. 1920 р.). Ознакою пізнього живопису Кшижановського є повернення до вузької кольорової палітри й до різких контрастів світлотіні. Створені у цей період образи стають психологічними етюдами, написаними швидко та майстерно («Портрет Казимира Мазаракі», 1921 р.). Окрім олійного живопису й ілюстрацій, Кшижановський створював вітражі, зокрема для церкви Святого Станіслава Єпископа у Бжесті Куявському (1908 р.).

Авторка: Ірена Коссовська, Інститут мистецтва Польської академії наук.

Перекладач: Тарас Лильо

експресіонізм

Молода Польща