Ян Длуґош (латинські форми імені: Joannes, Ioannes, Johannes Longinus або Dlugossius) був хроністом, священником і дипломатом. Жив у XV столітті й працював секретарем краківського єпископа Збіґнєва Олесницького, а також вихователем синів короля Казимира IV Яґеллона.
Ян Длуґош, фот. Polona.pl
Ян Длуґош народився в родині шляхтичів герба Вінява. Після закінчення Краківського університету він став секретарем єпископа Збіґнєва Олесницького. У 1436 році отримав посаду каноніка в Кракові, а в 1449-му розпочав дипломатичну кар’єру при дворі короля Казимира IV Яґеллона. Його неодноразово відправляли з місіями до європейських дворів і Папської держави для переговорів з Тевтонським орденом під час Тринадцятирічної війни, а також для укладення союзу з сілезьким правителем Їржі з Подєбрад. За визначні заслуги і досягнення Длуґоша номінували на посаду архієпископа Львівського, та він помер за два тижні до того, як Папа підтвердив це призначення.
Антоній Ґраматика, «Ян Длуґош», 1878-1879, фот. Національна цифрова бібліотека Polona
Хроніка
Яна Длуґоша вважають батьком польської історіографії. Його найважливіший твір Annales seu cronici incliti regni Poloniae (відомий як Літопис Яна Длуґоша) і досі є достовірним джерелом історичних подій, що відбувалися у Східній Європі від IX століття до 1480 року (року смерті Длуґоша), а також унікальним джерелом інформації про гідрографію та географію земель сучасної Польщі. Значну частину своєї праці Длуґош присвятив релігіям і віруванням давніх мешканців Польщі, але результати його досліджень почали піддавати сумніву вже на початку XX століття.
Historiae Polonicae by Jan Długosz, фот. polona.pl
