В одній із початкових сцен фільму молода наречена (Марія Собоцінська) клякає в дверях дому і кладе голову на порозі. Тоді один з чоловіків сокирою обрубує частину довгої дівчачої коси. Це один з весільних ритуалів, частина народного обряду. Через дві години та сцена повториться — молода дружина знову покладе голову на порозі дому, а вістря сокири піде вище. Повторяться інші реквізити весільної церемонії: палаючі снопи соломи, що їх кидають чоловіки, і ціпи, якими для забави билися сусідські хлопці. Ці предмети знову стануть елементом ритуалу — але тепер це буде кривавий ритуал ненависті і вбивства.
Шанувальники Смажовського добре знають, що режисер «Весілля» не боїться брутальних сцен. Але у «Волині» він цілеспрямовано спихає їх в тінь. Найжорстокіші сцени — розривання кіньми польського офіцера, підпалення малого хлопця, обкладеного снопиком соломи, чи відрубування голів — є кульмінацією напруги, але не темою розповіді. «Волинь» — це передовсім розповідь про безвихідь, про боротьбу за життя і гідність. Про спробу вирватися з воєнного пекла.
«Волинь» захоплює. Не тільки мудрістю і виваженістю політично-історичних рацій, але передовсім кінематографічною формою. Режисер «Ружі» доводить, що він є справжнім віртуозом в кіно. Сильне враження справляє сцена весілля, якою відкривається фільм. З позірно хаотичних фрагментів режисер укладає образ Волині як багатокультурного світу, під поверхнею якого пульсують вузли суспільної напруги. Мало є в Польщі творців, котрі однаково добре панували б над розповіддю, так добре інсценізували і режисували колективні сцени, будуючи з їх домопогою цілісний і доглибно правдивий світ. У цій ділянці Смажовський непомильний. Його свідомість ремесла і сила, з якою він тримає віжки своєї розповіді, повністю пануючи на емоціями публіки, знаменують видатного ремісника і незвичайного митця.
«Волинь» є одним із небагатьох польських фільмів останніх років, про які можна сказати, що це справді велике кіно. Не йдеться лише про масштаб проблем, що їх порушує творець «Весілля», але також про розмах зйомок.
Десятки локалізацій, що їх сумлінно підготував сценограф Марек Завєруха, увірогіднюють екранний світ і творять цілісний образ епохи. Сцени битв за участі реконструкційних груп і військових одиниць не поступаються найкращим світовим картинам, а зйомки Пйотра Собоцінського-молодшого, суворі і прекрасні водночас, вводять глядача всередину фільмового пекла. Врешті, чудова музика Міколая Тшаски, ілюстративна й експресивна нараз, ну й актори, серед яких напевно треба оцінити дебют Міхаліни Лабач, а також зворушливого Аркадіуша Якубіка чи Томаша Саприка, який виступив в ролі єврея.
Чудово зіграна картина Смажовського — це твір неоднозначний і прекрасний у своїй неоднозначності, який вимагає від глядача зрілого, мудрого відчитання, викликаючи натомість емоції, які рідко трапляються в польському фільмі.
-
«Волинь». Автор сценарію і режисер: Войтек Смажовський; зйомки: Пйотр Собоцінський jr.; музика: Міколай Тшаска; сценографія: Марек Завєруха. В ролях: Міхаліна Лабач, Аркадіуш Якубік, Томаш Саприк, Яцек Брацяк, Філіп Плавяк. Прем'єра: 7 жовтня 2016 року.
-
На 41 Кінофестивалі у Ґдині Войцєх Смажовський не прийняв нагороди президента польського громадського телеканалу TVP, протестуючи в такий спосіб проти політичного використання фільму.