Як сьогодні виглядає Аушвіц-Біркенау?

Друга світова війна стала в історії людства найкривавішою катастрофою, що забрала мільйони людських життів. Очевидним доказом і одним з головних символів злочинів нацистів є концтабір Аушвіц-Біркенау на території польського міста Освенцім.

Як сьогодні виглядає місце, в якому нацисти вбили понад мільйон осіб?

Владислав Бартошевський, колишній в’язень Аушвіцу, екс-голова МЗС Польщі:

Всі в’язні знаходилися в одному і тому ж Аушвіці, але у кожного Аушвіц був свій. В концтаборі були різні кола пекла, різний досвід. Історія Аушвіцу — це сума особистих історій, страждань і пам’яті. Ми не можемо забувати, що це недоказана історія. Ми вже ніколи не почуємо сотень тисяч голосів тих, кого тут вбили.

Picture display

standardowy (864px desktop)

Колишні в'язні Аушвіц-Біркенау Міріам Зеґлер, Пауля Лебовікс, Ґабор Гірш та Ева Кор зі своїм фото з Аушвіцу. Фото: Ян Гаван/Getty Images

Picture image

auschwitzgettyimages-8.jpg

З моменту виникнення в 1940 році концтабір в Освенцімі розширював кордони. В 1943 огороджена колючим дротом територія складалася з трьох частин: Аушвіц-І (так його називали з 1943 року), Біркенау (Аушвіц-ІІ) і Моновіц (Аушвіц-ІІІ). Першими в’язнями були поляки. 14 червня 1940 року нацисти привезли сюди 728 польських політв’язнів. Пізніше почали привозити також представників інших національностей. З 1942 року Аушвіц став одним з центрів, де нацисти реалізовували план повного знищення європейських євреїв. Саме євреї були найчисельнішою групою в’язнів.

Picture display

standardowy (864px desktop)

Діти дивляться на взуття в'язнів Аушвіц-Біркенау, 2015. Фото: Sean Gallup/Getty Images

Picture image

auschwitz-gettyimages-70.jpg

Феля Розенберґ, колишня ув’язнена концтабору Аушвіц:

Я народилася 10 січня 1931 року в Пултуську, потім ми переїхали у Варшаву, а під час окупації опинилися в гетто, куди нацисти зігнали євреїв. Під час повстання в гетто ми ховалися у підвалах, але німці нас знайшли. Перші два місяці ми були в концтаборі в Майданеку (там помер мій батько), потім нас привезли в Аушвіц-Біркенау. Щоденно о 5 ранку там відбувалася перекличка. Нас ставили рядами. Я була дуже маленька і худа, але мама змушувала мене ставати у перший ряд із найсильнішими і здоровими. Вона хотіла мене врятувати. Хворих та слабких тут відразу вбивали.

Ольґа Гофман, колишня ув’язнена концтабору Аушвіц:

Щодня беру фото мами та сестри, розмовляю з ними, цілую. В чому вони були винні? Шість мільйонів вбитих під час війни євреїв — це лише цифра. Уявіть собі Данію. Там живе стільки ж людей. Уявіть, що раптом зникає ціла країна. Це неможливо собі уявити.

Picture display

standardowy (864px desktop)

Колишній в’язень Аушвіц-Біркенау Едвард Мосберґ з внучкою Джорданою Карґер під час Маршу Живих, 2017. Державний музей Аушвіц-Біркенау в Освенцімі. Фото: Widak/Nur/Getty Images

Picture image

auschwitz-1gettyimages-4.jpg

Освенцім чи Аушвіц?

В 1939 році німці захопили Освенцім й перейменували його в Аушвіц. Це була досить поширена практика. Наприклад, Лодзь було перейменовано в Ліцманштадт. Концтабір почали створювати у приміщеннях казарм Війська Польського. Біркенау — це німецька назва села Бжезінка, з якого нацисти виселили все місцеве населення і на 170 га створили другий табір. Аушвіц-Біркенау був державною установою Третього Райху, яка фінансувалася з бюджету СС, найбільшим концтабором часів Другої світової війни.

Після звільнення польському місту повернули назву Освенцім. З нацистського Аушвіц-Біркенау НКВС зробив табір для німецьких військовополонених, який існував до весни 1946 року. В наші дні в Освенцімі живе близько 40 тисяч мешканців.

Марцін, мешканець Освенціма:

Ми, мешканці міста, досі живемо в тіні цієї величезної трагедії. Дехто досі думає, що Освенцім — це назва концтабору. Одного разу ми поїхали з друзями у Познань. Коли сказали, звідки ми, в нас запитали, в якому бараці ми живемо.

Picture display

standardowy (864px desktop)

Аушвіц-Біркенау, 2017. Фото: Артур Відак/NurPhoto/Getty Images

Picture image

auschwitz-gettyimages_1.jpg

«Екскурсії в концтабір»

Краків — давня столиця Польщі, куди найчастіше приїжджають туристи. Відстань між Краковом і Освенцімом — 72 км, година їзди автом. Після відвідування Вавелю, краківського Ринку та інших цікавих місць багато хто хоче побачити і колишній нацистський табір — Державний Музей Аушвіц-Біркенау. Щоб зацікавити туристів, чисельні турфірми розміщують на популярних сайтах та на центральних вуличках Кракова рекламні слогани, які можуть шокувати: «Екскурсії в Аушвіц», «В Аушвіц — без довжелезної черги», «Аушвіц. Недорого, на комфортному мікроавтобусі» і т.д.

Дорота Масловська, письменниця:

Після війни минуло не так багато часу, але ці події вже стають міфом. Існуючі артефакти, місця пам’яті вже «вписані» в туристичні маршрути. Підлітком я тричі була на екскурсії в нацистському концтаборі Штуттгоф. Добре пам'ятаю, як ми пхалися в крематорії, перевертали огорожу. Табір, який цілком просяк кров’ю, катуванням, стражданням, а ми — з торбинками, в яких лежать солодкі булочки. Так, в таких ситуаціях життя абсурдно перетинається з трагедією, затоптує її. Ми втрачаємо відчуття реальності. Катастрофа стає історичною цікавинкою.

Picture display

standardowy (864px desktop)

Біркенау. Руїни крематоріїв і бараків. Фото: Christopher Furlong/Getty Images

Picture image

auschwitz-gettyimages23.jpg

Працівники Державного Музею Аушвіц-Біркенау не використовують у своїй термінології слів «екскурсія», «гід» чи «екскурсовод». Людей, які показують відвідувачам табір та розповідають про те, що тут відбувалося, називають «едукаторами» (просвітниками, від польського edukacja — освіта). Сам Музей називають Місцем Пам’яті. Тут немає випадкових людей. Без зайвого пафосу можна стверджувати, що люди, які тут працюють, усвідомлюють винятковість цього місця і свою місію.

Лукаш Ліпінський, працівник Музею:

Ми уникаємо слова «екскурсовод», тому що Аушвіц-Біркенау — не розважальний, а освітній об’єкт. Це слово недоречне. У нас працює понад 300 просвітників. Про Аушвіц ми можемо розповідати 20 мовами: польською, англійською, німецькою, французькою, російською, українською, іспанською, словацькою. Найчисельніша національна група (близько 20%) — це поляки. Дуже багато гостей з Великої Британії, США, Німеччини, Франції, Іспанії. В останні роки щоденними стали програми російською, оскільки багато гостей приїжджає Росії, України, Білорусі. Усіх цікавить трагічна історія цього місця.

Picture display

standardowy (864px desktop)

Колишній концтабір Біркенау (Аушвіц ІІ). Фото: Oscar Gonzalez/NurPhoto via Getty Images

Picture image

auschwitz-birkenau-gettyimages-2.jpg

Як відвідати Музей?

Кількість відвідувачів зростає з кожним роком. У 2017 році Музей відвідало понад 2 млн осіб. Якщо хтось хоче обійтися без допомоги «едукатора», досить запланувати безкоштовний візит на сайті visit.auschwitz.org. Однак важливо скористатися послугами просвітника. Ціна тригодинного відвідування вагається від 50 до 60 злотих (12-14 євро). На сторінці Аушвіц-Біркенау в інтернеті можна обрати день, час і мову, якою вам розповідатимуть про це місце.

Фабрика смерті

Працівники Музею радять не приводити в Аушвіц дітей до 14 років. З побаченим та почутим важко впоратися психіці навіть дорослої людини. Нацисти створили тут масштабну фабрику смерті — проводили над жертвами наджорсткі псевдомедичні експерименти, випробовували нові засоби масового знищення, всіх непрацездатних вбивали.

Лукаш Ліпінський, працівник Музею:

Ми розповідаємо не лише історію цього місця, але й показуємо докази злочинів нацистів, майно, яке вони конфісковували у жертв. Експозиції з тисячами чобіт, горами валіз, окулярів, щіток, які належали жертвам… Йдучи через браму з цинічним написом «Arbeit macht frei» (Праця робить вільним), деякі усвідомлюють, що більшість з тих, хто пройшов через цю браму під час війни, ніколи звідси не вийшла. Сильні емоції викликає експозиція з двома тонами волосся. Багато хто там плаче. Вони не можуть повірити, що це волосся людей, яких голили і відправляли на смерть.

Picture display

standardowy (864px desktop)

Музей Аушвіц-Біркенау. Посуд в'язнів, 2016. Фото: Беата Заґжель/Pacific Press/LightRocket/Getty Images

Picture image

auschwitz-gettyimages6.jpg

Побачити людину

Зоф’я Посмиш, письменниця, колишня ув’язнена концтабору:

Одного разу вночі я почула спів. Чоловічий голос співав мовою, якої я не розуміла. Я підійшла до огорожі бараку і побачила людей, які лежали між канавою та залізничною колією. Вони були мертві чи спали? Я не знала. Та серед них стояв чоловік і співав, здіймаючи руки до неба. Я відчула чиюсь руку на плечах, це була моя знайома. Вона запитала, чи я знаю, що він співає. Я сказала: мабуть, це молитва. Так, відповіла вона, це кадиш. Єврейська молитва за померлих. Тепер, коли приходжу до Біркенау й опиняюся у місці, де був мій блок, відразу згадую цей спів.

Picture display

standardowy (864px desktop)

Фотографії Зоф'ї Посмиш періоду її перебування в таборі Аушвіц. Фото: Рафал Мілях/Форум

Picture image

full_posmysz_zofia_ag_2_770.jpg

Від колишніх в’язнів Аушвіц-Біркенау можна почути, що багато тут виглядає так само, як у 40-х роках минулого століття. Над тим, щоб зберегти автентичність місця, приміщень, предметів і навіть трави та дерев на території концтабору, працює колектив із понад 100 реставраторів. Їхня праця дуже відрізняється від того, що роблять реставратори художніх галерей та історичних музеїв. Вони не ремонтують старі валізи, не зашивають розірваний одяг і навіть не усувають іржу з предметів. Їхнє завдання — зберегти все у такому ж вигляді, у якому це було у середині минулого століття, не відновити, а зупинити процеси старіння та розпаду.

Анджей Ястшембєвський, реставратор:

Ми не видаляємо бруд з валіз, тому що це також свідоцтво історії. Найчастіше ми не знаємо, кому конкретно належали ці щітки, взуття, одяг. Та сам факт, що знаходимо на них слід навіть безіменної, але людини, дуже важливий. Коли в купі однакових окулярів знаходиш пару, у якій дужка прикріплена булавкою, розумієш, що їх власник згубив гвинтик й замінив його тим, що знайшов. В таких ситуаціях бачиш вже не предмет, а людину. Мені здається, це найголовніше в нашій праці. Кати ж хотіли, щоб зникли не лише ці люди, але й пам’ять про них.

Picture display

standardowy (864px desktop)

Державний музей Аушвіц-Біркенау, 2018. Фото: Omar Marques/SOPA Images/Getty Images

Picture image

gettyimages-912213676.jpg

Що далі?

На території Аушвіц-Біркенау — 155 споруд і близько 300 руїн бараків, газових камер, крематоріїв, господарських приміщень. Деякі з них вже в дуже поганому стані, тому з 2012 року Музей проводить глобальну реставрацію об’єктів. Фахівці розбирають бараки, надаючи інвентаризаційний номер кожній цеглі, дошці чи черепиці, щоб потім повернути все на своє місце. Реалізація цього довготермінового і дорогого проекту стала можлива завдяки Фонду Аушвіц-Біркенау, який фінансово підтримало 38 держав та багато приватних осіб. Фонду вдалося зібрати 120 млн євро. Працівники Музею планують також змінити головну експозицію.

Picture display

standardowy (864px desktop)

Папа Римський Франциск в Музеї Аушвіц-Біркенау. Фото: Ярек Прашкевич/Forum

Picture image

auschwitz-forum.jpg

Лукаш Ліпінський, працівник Музею:

Експозиція, яку можна побачити сьогодні, була створена у 50-70-х роках минулого століття з розрахунком на 600 тисяч відвідувачів у рік. Ми хочемо врахувати те, що кількість гостей збільшилася у 3,5 рази. Плануємо також заповнити деякі пробіли. У новій експозиції буде більше інформації про катів: покажемо їхні фотографії, особисті справи, листи.

У січні 1945 року з Аушвіцу та інших таборів вирушили Марші Смерті. Відступаючи перед радянським наступом, нацисти почали евакуацію: вивезли близько 56 тисяч в’язнів до ще чинних таборів углиб Рейху. Як мінімум 9 тисяч з них загинуло по дорозі. Сьогодні деякі колишні в’язні концтабору Аушвіц-Біркенау ще живі. Вони зустрічаються з молоддю, розповідають, до чого призводить нацизм і ненависть. Ті, що можуть, приїжджають 27 січня в річницю визволення Аушвіц-Біркенау. «Це не може повторитися», — говорять вони.

Пйотр Цивінський, директор Музею Аушвіц-Біркенау:

Якби тільки якесь одне місце могло пробудити совість людини XXI століття, цим місцем став би найбільший німецький нацистський концтабір Аушвіц-Біркенау. Минулого вже не змінити, майбутнє — в наших руках. Якщо хочемо, щоб світ був більш безпечним і мирним, мова Місця Пам’яті Аушвіц-Біркенау повинна завжди залишатися чіткою і доступною.

Владислав Бартошевський, колишній в’язень Аушвіц, екс-голова МЗС Польщі:

Зло, яке одного разу лишилося непокараним, може мати нищівну силу. Можливо, саме тому свідки зла повинні про нього говорити, не забувати, що Бог бачить всі наші вчинки.

__________________________________________________

Джерела: auschwitz.org, Władysław Bartoszewski “Mój Auschwitz” (wyd. Znak, 2010), vice.com, historia.interia.pl. tvp.info, tvn24, historia.org.pl

Мова Ukrainian