Що дозволено репортерові
Як репортеру здобути інформацію для своєї книги в чужій країні, якщо там із ним відмовляються розмовляти? Втиратися в довіру чи провокувати на відповідь? Як оминути небезпеки і вийти сухим із води, але отримати досить інформації?
Спробуймо порівняти підходи польських та українських репортерів, які діляться своїми тактиками роботи в чужих країнах.
Войцех Ґурецький, який спеціялізується на темі Кавказу, Пйотр Ібрагім Кальвас, автор книги про життя Єгипту, Світлана Ославська, котра подорожує до країн Близького Сходу, та Антон Семиженко, що писав репортажі про Румунію, Молдову та інші країни, шукають власні відповіді на ці питання.
Робота репортера — це здатність описувати іншого, утім Войцех Ґурецький вважає, що навпаки: інший допомагає йому знайти самого себе.
Світлана Ославська натомість визнає:
Я усвідомила один факт про себе. У мене є багато комплексів, які можна не визнавати, але вони в мене з дитинства. Один з них — страх попросити те, що мені насправді потрібно. Та в останній поїздці я зрозуміла, що ти отримуєш те, про що просиш. Якщо не просиш, то не отримуєш. Можна попроситись до героя додому, а можна боятися і подумати, що герой не захоче такої приватности та не пустить тебе до себе додому.
Пйотр Ібрагім Кальвас:
Я пізнаю іншу культуру, оселяючись серед людей, а не мешкаючи в фешенебельному готелі або на курорті. Це потрібно, щоб зануритися в їхню щоденність, як позитивну, так і негативну.
Антон Семиженко вважає, що будь-які подорожі змінюють відчуття норми того, що є прийнятним, а що є недоречним.
Щоб зрозуміти людину, про яку пишеш, потрібно долати бар’єри, які є в тобі, а також бар’єри, які є в ній. Досвід Ґурецького, який провів багато часу в Грузії, у цьому показовий:
В Абхазії я усвідомив, що переходжу на інший культурний код. Якось я запитав у молодих хлопців не те, що вони думають про певну ситуацію, а що думають старійшини селища. Я розумів, що авторитетами в цих маленьких суспільствах є думка старійшин, усі інші дотримуються тієї ж думки, тому я автоматично про це запитав. Але усвідомлення, що ти переходиш на інший культурний код — це сирена про небезпеку.
Ґурецький трактує таку свою поведінку як таку, що загрожує якості репортажу, оскільки в момент адаптації до іншої культури репортер здобуває інформацію в очікуваний спосіб і може пропустити щось справді істотне. Власне, сам Ґурецький працює зі своїми героями, навідуючи їх по кілька разів протягом кількох років та може сподіватися на більшу відвертість з їхнього боку.
Геть інша стратегія в Кальваса:
Моїм основним способом збору інформації було провокування людей, дратування людей. У цьому — моя позиція европейця, хоч мусульманина, але все ж европейця. Я намагався роздратувати цих людей [ідеться про єгиптян — Л.Я.], щоб вони могли вилити мені свої образи, показати комплекси, розповісти про свої ідеї і погляди. Це добре, що ми налаштовані на толерантність і сприйняття, але я маю інший підхід і мені здається, що завдяки цій формулі мені вдалося про них написати.
Утім, ця стратегія не працює за будь-яких обставин, визнає Кальвас:
Я не бував на фронті, а досліджував життя в ситуації щоденности. Скажімо, на фронті я не міг би собі дозволити такої провокації, бо моє життя опинилося би під загрозою. Якби тривала одна чи друга революція, то, звісно, я би розмовляв з людьми інакше. Хаос, який панує в суспільстві, небезпечний для іноземця. Завжди треба зважати на місце і час та поводитися відповідно.
Стратегія Ославської — не боятися ставити дурні запитання. Зрештою, для репортера важливо орієнтуватися в іншій культурі:
Що більше ти дізнаєшся, то глибшим стає твоє незнання. Це взаємопов’язаний процес. Розуміння свого незнання дозволяє не написати якусь банальність.
На думку Семиженка, не можна написати репортаж про країну, побувши там лише кілька днів. На перешкоді стає чужа мова:
Коли ти спілкуєшся англійською, люди говорять менше, ніж говорили би рідною мовою. Коли не знаєш, скажімо, румунської і ходиш румунським ринком, то до тебе долітає набагато менше інформації, ніж ти володів би нею.
Важить також тривалість перебування в країні:
Коли ти не живеш у країні п'ять-десять років, будь-який репортаж є лише зрізом часу з поправкою на тих людей, які тобі трапилися під час твого короткого перебування. Це може бути цікаве чтиво, але не більше.
Світлана Ославська визнає:
Я дуже люблю вчити мови і постійно це роблю, інша справа, що я не можу їх усі вивчити. У мене є турецька мова для виживання, як я її називаю. Це трохи понад десяток слів, яких досить для того, аби зрозуміти ключові слова в мові людей довкола мене, а також те, чи є довкола мене небезпека, чи мене хочуть ошукати. Я не заздрю журналістам, які їздять у країни, мови яких вони не знають.
Щоб компенсувати незнання мов, Кальвас радить читати книжки про країну, яка є темою репортажу. Ґурецький підтримує цю думку та посилається на Ришарда Капусцінського, батька польського репортажу:
Капусцінський казав, що на одну написану сторінку у нього припадає сто прочитаних сторінок. Я вважаю, що треба читати не лише тексти з політології, а й літературні тексти. Не уявляю писання про Грузію без знання її літератури або її сучасних авторів, адже в літературі душа народу. Я займаюся Кавказом, де дуже багато різних народів і багато різних мов, і я не можу вивчити всі ці мови. Я розмовляв з місцевими переважно російською, яка для багато кого є рідною. Звісно, вона поширена не так як у 90-х роках, але все ж багатьма вживається вдома. Та я намагався вивчити бодай кілька слів з мови країни, до якої я їду.
Стосунки з героями репортери радять вибудовувати залежно від героїв.
Кальвас зокрема підкреслює:
Ситуація окреслює мою поведінку, а також те, яким буде моє провокування людини на певну реакцію. Зазвичай я намагався бути милим, та багато людей мені відмовляло. Мені відмовляли жінки чи мусульманські чоловіки-фундаменталісти. Це ставалося з різних причини. Одні відмовляли, бо я чоловік, інші тому, що я невірний, бо я не казав їм, що я також мусульманин, інші відмовляли мені тому, що я іноземець. А в Єгипті сприймають іноземців як чужих і не розповідають того, що сказали би єгиптянам. Отож я у цей спосіб поводився як крадій. Викрадав у людей, інформацію, якої не мав змоги здобути інакше, використовував інтелектуальне ошуканство, і це справді цинічно. інакше здобути цю інформацію було би просто неможливо.
Ґурецький діяв геть інакше, але в інакших обставинах:
Моїм головним методом є час. Я описую циклічність життя свого героя. Є знайомі, з якими я зустрічався щороку, і кожної зустрічі кожен з них розкривався все більше.
Здається, що над цим обміном думками польських та українських репортерів незримо чував Ришард Капусцінський, бо на нього покликалися чи не всі співрозмовці. Отож Капусцінський якось в інтерв'ю сказав:
Я за таке письмо, яке зближує, а не розділяє, яке сприяє порозумінню, а не породжує протистояння.
[{"nid":"5415","uuid":"2bac71b5-1a2d-4daf-8655-b487c5b92def","type":"article","langcode":"uk","field_event_date":"","title":"\u0425\u0442\u043e \u0434\u043e \u0436\u0443\u0440\u0456? \u0428\u043e\u043f\u0435\u043d\u0456\u0432\u0441\u044c\u043a\u0438\u0439 \u043a\u043e\u043d\u043a\u0443\u0440\u0441 \u0443 \u043c\u0456\u0436\u0432\u043e\u0454\u043d\u043d\u0456 \u0440\u043e\u043a\u0438","field_introduction":"\u041f\u0440\u0438 \u043e\u0440\u0433\u0430\u043d\u0456\u0437\u0430\u0446\u0456\u0457 \u0431\u0443\u0434\u044c-\u044f\u043a\u043e\u0433\u043e \u043c\u0443\u0437\u0438\u0447\u043d\u043e\u0433\u043e \u043a\u043e\u043d\u043a\u0443\u0440\u0441\u0443 \u043e\u0440\u0433\u0430\u043d\u0456\u0437\u0430\u0442\u043e\u0440\u0438 \u043f\u043e\u0432\u0438\u043d\u043d\u0456 \u0432\u0438\u0440\u0456\u0448\u0438\u0442\u0438, \u0447\u0438 \u0434\u043e \u0439\u043e\u0433\u043e \u0436\u0443\u0440\u0456 \u043f\u043e\u0432\u0438\u043d\u043d\u0456 \u0432\u0445\u043e\u0434\u0438\u0442\u0438 \u0432\u0456\u0434\u043e\u043c\u0456 \u0430\u0440\u0442\u0438\u0441\u0442\u0438, \u043f\u0435\u0434\u0430\u0433\u043e\u0433\u0438, \u0441\u043f\u0435\u0446\u0456\u0430\u043b\u0456\u0441\u0442\u0438 \u0432 \u043f\u0435\u0432\u043d\u0456\u0439 \u0433\u0430\u043b\u0443\u0437\u0456 \u0432\u0438\u043a\u043e\u043d\u0430\u0432\u0441\u0442\u0432\u0430, \u0442\u0435\u043e\u0440\u0435\u0442\u0438\u043a\u0438 \u043c\u0443\u0437\u0438\u043a\u0438, \u043c\u0443\u0437\u0438\u0447\u043d\u0456 \u043a\u0440\u0438\u0442\u0438\u043a\u0438, \u0456\u0441\u0442\u043e\u0440\u0438\u043a\u0438 \u043a\u0443\u043b\u044c\u0442\u0443\u0440\u0438, \u043c\u0443\u0437\u0438\u0447\u043d\u0456 \u0432\u0438\u0434\u0430\u0432\u0446\u0456, \u043c\u0435\u043d\u0435\u0434\u0436\u0435\u0440\u0438 \u0442\u0430 \u0456\u043c\u043f\u0440\u0435\u0441\u0430\u0440\u0456\u043e? \u0428\u043e\u043f\u0435\u043d\u0456\u0432\u0441\u044c\u043a\u0438\u0439 \u043a\u043e\u043d\u043a\u0443\u0440\u0441 \u2013 \u0443\u043d\u0456\u043a\u0430\u043b\u044c\u043d\u0438\u0439, \u0439\u043e\u0433\u043e \u043e\u0441\u043e\u0431\u043b\u0438\u0432\u0456\u0441\u0442\u044c \u0443 \u0442\u043e\u043c\u0443, \u0449\u043e \u0432\u0456\u043d \u043f\u0440\u0438\u0441\u0432\u044f\u0447\u0435\u043d\u0438\u0439 \u043c\u0443\u0437\u0438\u0446\u0456 \u043e\u0434\u043d\u043e\u0433\u043e \u043a\u043e\u043c\u043f\u043e\u0437\u0438\u0442\u043e\u0440\u0430. \u0426\u0435 \u0432 \u043f\u0435\u0432\u043d\u043e\u043c\u0443 \u0441\u0435\u043d\u0441\u0456 \u0432\u0438\u0437\u043d\u0430\u0447\u0430\u0454 \u0441\u043a\u043b\u0430\u0434 \u0436\u0443\u0440\u0456.\r\n","field_summary":"\u0428\u043e\u043f\u0435\u043d\u0456\u0432\u0441\u044c\u043a\u0438\u0439 \u043a\u043e\u043d\u043a\u0443\u0440\u0441 \u2013 \u0443\u043d\u0456\u043a\u0430\u043b\u044c\u043d\u0438\u0439, \u0439\u043e\u0433\u043e \u043e\u0441\u043e\u0431\u043b\u0438\u0432\u0456\u0441\u0442\u044c \u0443 \u0442\u043e\u043c\u0443, \u0449\u043e \u0432\u0456\u043d \u043f\u0440\u0438\u0441\u0432\u044f\u0447\u0435\u043d\u0438\u0439 \u043c\u0443\u0437\u0438\u0446\u0456 \u043e\u0434\u043d\u043e\u0433\u043e \u043a\u043e\u043c\u043f\u043e\u0437\u0438\u0442\u043e\u0440\u0430. \u0426\u0435 \u0432 \u043f\u0435\u0432\u043d\u043e\u043c\u0443 \u0441\u0435\u043d\u0441\u0456 \u0432\u0438\u0437\u043d\u0430\u0447\u0430\u0454 \u0441\u043a\u043b\u0430\u0434 \u0436\u0443\u0440\u0456.","topics_data":"a:1:{i:0;a:3:{s:3:\u0022tid\u0022;s:5:\u002259608\u0022;s:4:\u0022name\u0022;s:13:\u0022#\u043c\u0443\u0437\u0438\u043a\u0430\u0022;s:4:\u0022path\u0022;a:2:{s:5:\u0022alias\u0022;s:14:\u0022\/topics\/muzika\u0022;s:8:\u0022langcode\u0022;s:2:\u0022uk\u0022;}}}","field_cover_display":"default","image_title":"","image_alt":"","image_360_auto":"\/sites\/default\/files\/styles\/360_auto\/public\/images\/imported\/z_img\/pl_fo_chopin_lata_przedwojenne__w330_4266075.jpg?itok=Y426YMKN","image_260_auto":"\/sites\/default\/files\/styles\/260_auto_cover\/public\/images\/imported\/z_img\/pl_fo_chopin_lata_przedwojenne__w330_4266075.jpg?itok=rE5dWx1O","image_560_auto":"\/sites\/default\/files\/styles\/560_auto\/public\/images\/imported\/z_img\/pl_fo_chopin_lata_przedwojenne__w330_4266075.jpg?itok=9yq7BcBm","image_860_auto":"\/sites\/default\/files\/styles\/860_auto\/public\/images\/imported\/z_img\/pl_fo_chopin_lata_przedwojenne__w330_4266075.jpg?itok=_Bvc6jzn","image_1160_auto":"\/sites\/default\/files\/styles\/1160_auto\/public\/images\/imported\/z_img\/pl_fo_chopin_lata_przedwojenne__w330_4266075.jpg?itok=_x7yCcjs","field_video_media":"","field_media_video_file":"","field_media_video_embed":"","field_gallery_pictures":"","field_duration":"","cover_height":"249","cover_width":"330","cover_ratio_percent":"75.4545","path":"ua\/node\/5415","path_node":"\/ua\/node\/5415"}]