Чуйний наратор
Я пишу фікцію, та це ніколи не є чимось виссаним з пальця. Коли я пишу, мушу все відчувати всередині. Мушу пропустити крізь себе всі істоти і предмети, наявні у книжці, все, що людське і позалюдське, живе і неживе. Кожній речі і особі мушу приглянутися зблизька, з найбільшою поважністю, й уособити їх у собі, персоналізувати.
Для цього мені служить чуйність. Чуйність-бо — це мистецтво ототожнення себе, співвідчування, а отже безустанного пошуку подібностей. Творення розповіді — це нескінченне оживлення, надавання існування тим усім окрушинам світу, якими є людські досвіди, пережиті ситуації, спогади. Чуйність персоналізує все те, до чого звертається, дозволяє надати йому голос, надати простір і час для існування й експресії. [...]
Чуйність — це найскромніший вид любови. Це той її вид, який не з'являється в книжках ані в евангеліях, ніхто в її ім'я не присягає, ніхто на неї не покликається. Не має своїх емблем і символів, не провадить до злочину ані заздрощів.
З'являється там, де ми уважно і зосереджено вдивляємося в инше буття, у те, що не є «я».
Чуйність спонтанна і безкорислива, виходить далеко поза емпатичне співвідчування. Це радше свідоме, хоча, може, трохи меланхолійне поділяння долі. Чуйність означає: глибоко перейматися иншим буттям, його крихкістю, неповторністю, його неопірністю на страждання і вплив часу.
Чуйність зауважує між нами зв'язки, подібності і тотожності. Це той тип погляду, який бачить світ живим, пов'язаним між собою, який співпрацює і співзалежний від себе.
Література власне збудована на чуйності щодо кожного иншого від нас буття. Це основний психологічний механізм розповіді. Завдяки цьому чудовому знаряддю, найбільш рафінованому способові людської комунікації, наш досвід подорожує крізь час і потрапляє до тих, котрі ще не народилися, проте колись сягнуть до того, що ми написали, що розповіли про нас самих і про наш світ.
Не маю поняття, як виглядатиме їхнє життя, ким будуть. Часто про них думаю з почуттям провини і сорому.
Кліматична і політична криза, в якій нині намагаємося віднайтися і якій прагнемо протиставитися, рятуючи світ, не взялася нізвідки. Ми часто забуваємо, що це не якийсь фатум чи примха долі, а результат багатьох конкретних економічних, суспільних і світоглядних (в тому числі релігійних) виборів і рішень. Жадібність, брак відповідальности допровадили світ до статусу предмету, який можна різати на шматки, використовувати і нищити.
Тому я вірю, що мушу вести розповідь так, немовби світ був живою єдністю, що безустанно стається на наших очах, а ми — його водночас малою і потужною частиною.
З польської переклала Наталка Римська
Джерело: Nobel Prize