Місто після гетто
Під час ІІ Світової війни в Польщі виникло кількасот гетто — закритих дільниць, у яких нацисти ізолювали єврейське населення. Деякі з них потім було зрівняно з землею. Що тепер є на цьому місці?
Хоча слово «гетто» має широке значення, в Польщі воно зазвичай асоціюється лише з періодом ІІ Світової війни, коли Німеччина на окупованій території створювала закриті дільниці, в яких ізолювала єврейське населення. До заснованих у польських містах кількох сотень гетто депортували не лише місцевих, а й чеських, німецьких чи австрійських євреїв. Хоча офіційно гетто мали бути просто відокремленими житловими кварталами (найчастіше їх засновували на місці історичних єврейських дільниць), та насправді вони ставали етапом на шляху до екстермінації цієї етнічної меншости. Перше гетто на території Польщі нацисти заснували у жовтні 1939 року в Пйотркові Трибунальському, найбільше було гетто у Варшаві — 1941 року тут мешкало приблизно 500 тисяч осіб. У 1942–1944 роках тривав процес вивезення мешканців гетто до концентраційних таборів, невдовзі після цього частина забудови, що містилася на території гетто, почала зникати. У багатьох випадках це було елементом запланованої акції нацистів, в інших — необхідність, бо доволі часто дерев’яні будинки неможливо було відремонтувати. Що сьогодні є на місці гетто?
Модерніст на руїнах
Picture display
standardowy [760 px]
Ринок між будинками Лешно 42 і Новолип’є 35. Вигляд на ринок з кам’яниці на вулиці Лешно 42. Фото: Wikimedia Commons/CC-BY-SA 3.0
Варшавське гетто було найбільше в Европі. Утворене восени 1940 року, спочатку воно охоплювало густо забудовану територію, що займала приблизно 307 гектарів, пізніше зменшувалося. В 1941 році тут мешкало 460 тисяч євреїв. Ліквідацію варшавського гетто розпочато у липні 1942 року, а через неповні 10 місяців тут вибухнуло повстання. Воно було приречене на поразку, та мало бути насамперед символічним жестом опору проти людиновбивства. Після придушення повстання німці зрівняли територію гетто зі землею, вони спеціяльно прийняли рішення знищити найбільш густо забудовану територію у Варшаві. Внаслідок цих дій між сучасними вулицями Івана Павла ІІ, Генерала Владислава Андерса, Ставки, Окоповою, Ґжибовською були чотириметрові суцільні руїни.
Picture display
standardowy [760 px]
Руїни дому на вулиці Павій 72 у напрямку вулиці Смочої, Варшава, фот. Archiwum prywatne Alicji Morawskiej i Elżbiety Miszty-Gołębiewskiej
У 1947 році влада Варшави прийняла рішення на цій території збудувати новий район. Він мав постати на руїнах, які неможливо було усунути. Проєкт житлового масиву Муранув створив Богдан Ляхерт, довоєнний модерніст, член авангардної групи «Praesens». Архітектор писав:
Як багатошаровість античної Трої дала змогу археологам досліджувати і пізнавати історію, так будівництво нового району в Муранові буде свідченням появи нового життя на руїнах давніх суспільних взаємин, на території, яка стала свідком небаченого варварства гітлерівців і героїзму повстанців у гетто.
Picture display
standardowy [760 px]
Муранув, Варшава, фот. Stacja Muranów
Згідно з модерністськими принципами Ляхерт поставив невеликі блоки серед зелені, на території, що мала різну висоту, запланував між будинками переходи, сквери, сходи і тераси. За первинним планом ці будинки мали бути не поштукатурені — рожевий бетоніт нагадував би про кров, що пролилася тут. Однак владі ці ідея не сподобалася, мало того, забудову було прикрашено деталями у стилі панівного в той час соцреалізму.
Нове Старе Місто
Picture display
standardowy [760 px]
Гетто в Лодзі, Березень 1940, вулиця Пілсудського, на другому плані — синагога на вулиці Вольборській. Фото: Wikimedia Commons/CC BY SA 3.0
Друге за величиною гетто, у Лодзі, ліквідовано у серпні 1944 року. Воно містилося на північ від центру міста і займало велику територію колишньої єврейської дільниці, бідної дільниці Балути та Старого Міста. Що цікаво, самі нацисти планували після ліквідації гетто заснувати на його місці новий центр сучасного німецького міста Ліцманштадт.
Picture display
standardowy [760 px]
Лодзь, Старий Ринок, фот. Małgorzata Kujawska / Agencja Gazeta
Після закінчення ІІ Світової війни територію колишнього гетто вирішили забудувати заново. В 1949 році, коли вже діяла доктрина соцреалізму, постав перший проєкт нового району авторства Ришарда Карловича. В Лодзі, як у відносно новому місті, не було якихось пам’яток, тому Карлович вирішив побудувати неподалік від Старого Ринку житловий квартал у стилі невеликого містечка, за зразком Польського Королівства. Водночас нові будівлі треба було пристосувати до потреб державного інвестора, Закладу Робітничого Житла, який хотів, щоб мальовничі кам’яниці були житловими будинками. Проєкт Карловича містив не лише будівництво стилізованих будинків, а й будинків громадського призначення. Лише частину з цього проєкту вдалося реалізувати. Найвідомішим елементом є ряд будинків на Старому Ринку, який часто порівнюють з варшавською вулицею Марієнштадт.
Мальовниче Підзамче
Picture display
standardowy [760 px]
Гетто в Любліні, в центрі двоє німецьких вояків, травень 1941, фот. Bundesarchiv / Wikipedia
В 1939 році понад 30 відсотків населення Любліна становили євреї. Єврейська дільниця містилася біля підніжжя королівського замку, на окраїнах Старого Міста. Браму Ґродзьку, яка поєднувала ті дві дільниці, називали Жидівською (Єврейською) Брамою. Перші єврейські будинки з’явилися тут ще у XV столітті; в 1939 році люблінське Підзамче було дуже щільно забудоване, а центром дільниці вважалася неоренесансна синагога, одна із сімнадцяти єврейських святинь міста. В гетто ця дільниця перетворилася навесні 1941 року. Це було одне з перших гетто, призначених до ліквідації: його мешканців почали вивозити в табори смерті у квітні 1943 року.
Picture display
standardowy [760 px]
Люблін, кам’яниці на вулиці Ґродзькій і Брама Ґродзька, фот. Jakób Orzechowski / Agencja Gazeta
Єврейська дільниця в Любліні була бідна, позбавлена основних вигод, там переважала дерев’яна забудова. Німці не мали особливих труднощів, аби знищити рештки гетто після його ліквідації. В 1953–1954 роках на місці давніх єврейських будинків запроєктовано нову забудову, а саме мальовничі «староміські» кам’яниці, які збагатили краєвид, що відкривається з тераси Люблінського замку. Від старих мешканців цих околиць залишилася лише водозабірна колонка, яка тепер міститься на території автовокзалу, колишній Єврейський Будинок Культури ім. І. Л. Переца (тепер це осідок NFZ, тобто польської національної страхової фундації у сфері охорони здоров’я), або ж давній єврейський сиротинець на вулиці Ґродзькій.
В центрі міста
Picture display
standardowy [760 px]
Ліквідація гетто в Білостоці, фото зробив німецький вояк між 15 і 20 серпня 1943 року, фот. Wikipedia
Гетто в Білостоці існувало з липня 1941 до серпня 1943 року. Територія, на якій проживало майже 60 тисяч осіб, була обгороджена триметровою стіною, сюди можна було пройти через три брами. 16 серпня 1943 року кілька сотень повстанців під керівництвом Мордехая Тененбаума почали повстання. Це було друге, після варшавського, повстання проти ліквідації гетто німецькими військами (повстанці в Білостоці мали намір втекти в найближчі ліси).
Picture display
standardowy [760 px]
Білосток, дільниця на території давнього гетто, обмежена вулицями Ботанічною, Поліською, Героїв Гетто, Алея Пілсудського, 2013, фот. Marcin Onufryjuk / Agencja Gazeta
Подібно як інші гетто, білостоцьке після ліквідації також було зруйновано. З огляду на розташування в самому центрі міста (вулиці Липова чи Сенкевича, які межували з муром гетто — це сьогодні основні вулиці середмістя), воно досить швидко заповнилося забудовою, здебільшого житловою. Вже в 1950-х роках цілі квартали цієї території заповнили житлові будинки, магазини, школи. Перехрестя вулиць Липової та Мальмеда, біля якого містилася основна брама гетто, сьогодні є жвавим пунктом, оточеним різноманітними будівлями, що постали у другій половині XX століття. Тут уже не знайти слідів минулого...
Picture display
standardowy [760 px]
Міська лікарня на вулиці Сенкевича 79, давня Єврейська Гімназія, фот. Małgorzata Kujawska / Agencja Gazeta
З будинків, пов’язаних з єврейськими мешканцями Білостоку, збереглися лише окремі будинки, м.ін. Благодійне Товариство Лінас Хайлім на вулиці Заменгофа чи Єврейська Гімназія на вулиці Сенкевича (сьогодні лікарня).
Міська площа
Picture display
standardowy [760 px]
Депортація євреїв з гетто, вул. Львівська, Краків, березень 1943, фот. IPN/Wikipedia
В 1941 році було створено гетто в Кракові. Воно виникло на території вбогої, занедбаної дільниці Подґуже, і це було нетипово, бо єврейська спільнота жила насамперед у краківському Казімєжі. Гетто охопило територію площею приблизно 20 гектарів, тут проживало до 20 тисяч осіб. Ліквідацію гетто, вивезення його мешканців до концентраційних таборів нацисти провели 13 і 14 березня 1943 року. Будівлі в гетто не були зруйновані, однак впродовж років вигляд дільниці змінювався. Вже 1948 року в центрі Подґужа Площу Згоди перейменували на Площу Героїв Гетто; на початку 1980-х років в Аптеці Під Орлом, яка діяла також під час ІІ Світової війни, було створено музей (за гетто це було важливе місце таємних зустрічей, передачі інформації та закупів для його мешканців).
Picture display
standardowy [760 px]
Площа Героїв Гетто в Кракові, фот. Łukasz Krajewski/Agencja Gazeta
В 2005 році було здійснено перебудову Площі Героїв Гетто. Ліквідували автобусний вокзал, замінили плитку на площі і на всій її поверхні розставили кількадесят чавунних крісел різної величини. Авторами цього нетипового пам'ятника стали краківські архітектори Пйотр Левицький і Казімєж Латак. Натхненням для авторів послужили спогади Тадеуша Панкевича, який керував Аптекою Під Орлом. Він у книжці «Аптека в краківському гетто» описав момент, який супроводжував ліквідацію гетто — як із єврейських помешкань на вулицю викидали все майно — меблі, речі… Архітектори згадують:
Ми вирішили цілим єством площі розповісти про історію цього місця. Пам’ять про тих, кого вже немає, виражена з допомогою нагромадження звичайних предметів. Крісла, сміттєві баки, дашки трамвайних зупинок, стояки на велосипеди, навіть дорожні знаки, крім своїх щоденних функцій, набули символічного значення.
Це єдиний такий пам’ятник в Польщі, ніби вирваний із повсякдення, позбавлений монументалізму й патосу, та він нікого не залишає байдужим.
Пам’ять про єврейських сусідів, які в деяких регіонах Польщі до війни становили навіть половину мешканців, тепер послідовно повертається: в містах встановлені пам’ятники та меморіяльні таблиці. Однак сліди місць, де євреї просто проживали і працювали, сьогодні легше знайти в малих місцинах. У великих містах, особливо там, де існували гетто, таких місць дуже мало. Після війни єврейські дільниці не відбудовували, їх замінювали новобудови. Беручи до уваги повоєнну дійсність, з цього не варто дивуватися, але треба пам’ятати про те, що там, де сьогодні пролягає шумна вулиця чи постав житловий комплекс, раніше могло бути зовсім інше життя.
Переклад з польської: Ольга Мандрика
[{"nid":"5415","uuid":"2bac71b5-1a2d-4daf-8655-b487c5b92def","type":"article","langcode":"uk","field_event_date":"","title":"\u0425\u0442\u043e \u0434\u043e \u0436\u0443\u0440\u0456? \u0428\u043e\u043f\u0435\u043d\u0456\u0432\u0441\u044c\u043a\u0438\u0439 \u043a\u043e\u043d\u043a\u0443\u0440\u0441 \u0443 \u043c\u0456\u0436\u0432\u043e\u0454\u043d\u043d\u0456 \u0440\u043e\u043a\u0438","field_introduction":"\u041f\u0440\u0438 \u043e\u0440\u0433\u0430\u043d\u0456\u0437\u0430\u0446\u0456\u0457 \u0431\u0443\u0434\u044c-\u044f\u043a\u043e\u0433\u043e \u043c\u0443\u0437\u0438\u0447\u043d\u043e\u0433\u043e \u043a\u043e\u043d\u043a\u0443\u0440\u0441\u0443 \u043e\u0440\u0433\u0430\u043d\u0456\u0437\u0430\u0442\u043e\u0440\u0438 \u043f\u043e\u0432\u0438\u043d\u043d\u0456 \u0432\u0438\u0440\u0456\u0448\u0438\u0442\u0438, \u0447\u0438 \u0434\u043e \u0439\u043e\u0433\u043e \u0436\u0443\u0440\u0456 \u043f\u043e\u0432\u0438\u043d\u043d\u0456 \u0432\u0445\u043e\u0434\u0438\u0442\u0438 \u0432\u0456\u0434\u043e\u043c\u0456 \u0430\u0440\u0442\u0438\u0441\u0442\u0438, \u043f\u0435\u0434\u0430\u0433\u043e\u0433\u0438, \u0441\u043f\u0435\u0446\u0456\u0430\u043b\u0456\u0441\u0442\u0438 \u0432 \u043f\u0435\u0432\u043d\u0456\u0439 \u0433\u0430\u043b\u0443\u0437\u0456 \u0432\u0438\u043a\u043e\u043d\u0430\u0432\u0441\u0442\u0432\u0430, \u0442\u0435\u043e\u0440\u0435\u0442\u0438\u043a\u0438 \u043c\u0443\u0437\u0438\u043a\u0438, \u043c\u0443\u0437\u0438\u0447\u043d\u0456 \u043a\u0440\u0438\u0442\u0438\u043a\u0438, \u0456\u0441\u0442\u043e\u0440\u0438\u043a\u0438 \u043a\u0443\u043b\u044c\u0442\u0443\u0440\u0438, \u043c\u0443\u0437\u0438\u0447\u043d\u0456 \u0432\u0438\u0434\u0430\u0432\u0446\u0456, \u043c\u0435\u043d\u0435\u0434\u0436\u0435\u0440\u0438 \u0442\u0430 \u0456\u043c\u043f\u0440\u0435\u0441\u0430\u0440\u0456\u043e? \u0428\u043e\u043f\u0435\u043d\u0456\u0432\u0441\u044c\u043a\u0438\u0439 \u043a\u043e\u043d\u043a\u0443\u0440\u0441 \u2013 \u0443\u043d\u0456\u043a\u0430\u043b\u044c\u043d\u0438\u0439, \u0439\u043e\u0433\u043e \u043e\u0441\u043e\u0431\u043b\u0438\u0432\u0456\u0441\u0442\u044c \u0443 \u0442\u043e\u043c\u0443, \u0449\u043e \u0432\u0456\u043d \u043f\u0440\u0438\u0441\u0432\u044f\u0447\u0435\u043d\u0438\u0439 \u043c\u0443\u0437\u0438\u0446\u0456 \u043e\u0434\u043d\u043e\u0433\u043e \u043a\u043e\u043c\u043f\u043e\u0437\u0438\u0442\u043e\u0440\u0430. \u0426\u0435 \u0432 \u043f\u0435\u0432\u043d\u043e\u043c\u0443 \u0441\u0435\u043d\u0441\u0456 \u0432\u0438\u0437\u043d\u0430\u0447\u0430\u0454 \u0441\u043a\u043b\u0430\u0434 \u0436\u0443\u0440\u0456.\r\n","field_summary":"\u0428\u043e\u043f\u0435\u043d\u0456\u0432\u0441\u044c\u043a\u0438\u0439 \u043a\u043e\u043d\u043a\u0443\u0440\u0441 \u2013 \u0443\u043d\u0456\u043a\u0430\u043b\u044c\u043d\u0438\u0439, \u0439\u043e\u0433\u043e \u043e\u0441\u043e\u0431\u043b\u0438\u0432\u0456\u0441\u0442\u044c \u0443 \u0442\u043e\u043c\u0443, \u0449\u043e \u0432\u0456\u043d \u043f\u0440\u0438\u0441\u0432\u044f\u0447\u0435\u043d\u0438\u0439 \u043c\u0443\u0437\u0438\u0446\u0456 \u043e\u0434\u043d\u043e\u0433\u043e \u043a\u043e\u043c\u043f\u043e\u0437\u0438\u0442\u043e\u0440\u0430. \u0426\u0435 \u0432 \u043f\u0435\u0432\u043d\u043e\u043c\u0443 \u0441\u0435\u043d\u0441\u0456 \u0432\u0438\u0437\u043d\u0430\u0447\u0430\u0454 \u0441\u043a\u043b\u0430\u0434 \u0436\u0443\u0440\u0456.","topics_data":"a:1:{i:0;a:3:{s:3:\u0022tid\u0022;s:5:\u002259608\u0022;s:4:\u0022name\u0022;s:13:\u0022#\u043c\u0443\u0437\u0438\u043a\u0430\u0022;s:4:\u0022path\u0022;a:2:{s:5:\u0022alias\u0022;s:14:\u0022\/topics\/muzika\u0022;s:8:\u0022langcode\u0022;s:2:\u0022uk\u0022;}}}","field_cover_display":"default","image_title":"","image_alt":"","image_360_auto":"\/sites\/default\/files\/styles\/360_auto\/public\/images\/imported\/z_img\/pl_fo_chopin_lata_przedwojenne__w330_4266075.jpg?itok=Y426YMKN","image_260_auto":"\/sites\/default\/files\/styles\/260_auto_cover\/public\/images\/imported\/z_img\/pl_fo_chopin_lata_przedwojenne__w330_4266075.jpg?itok=rE5dWx1O","image_560_auto":"\/sites\/default\/files\/styles\/560_auto\/public\/images\/imported\/z_img\/pl_fo_chopin_lata_przedwojenne__w330_4266075.jpg?itok=9yq7BcBm","image_860_auto":"\/sites\/default\/files\/styles\/860_auto\/public\/images\/imported\/z_img\/pl_fo_chopin_lata_przedwojenne__w330_4266075.jpg?itok=_Bvc6jzn","image_1160_auto":"\/sites\/default\/files\/styles\/1160_auto\/public\/images\/imported\/z_img\/pl_fo_chopin_lata_przedwojenne__w330_4266075.jpg?itok=_x7yCcjs","field_video_media":"","field_media_video_file":"","field_media_video_embed":"","field_gallery_pictures":"","field_duration":"","cover_height":"249","cover_width":"330","cover_ratio_percent":"75.4545","path":"ua\/node\/5415","path_node":"\/ua\/node\/5415"}]